Ми знімали Україну такою, якою вона є — Богдан Логвиненко про повнометражний фільм «Ukraїner. The Movie»

Підсумком трирічної експедиції Україною командою Ukrainer став повнометражний фільм «Ukraїner. The Movie»

Ведучі

Дмитро Бєлобров,

Єлизавета Цареградська

Ми знімали Україну такою, якою вона є — Богдан Логвиненко про повнометражний фільм «Ukraїner. The Movie»
https://static.hromadske.radio/2019/11/hr_turboranok_19-11-07_logvinenko.mp3
https://static.hromadske.radio/2019/11/hr_turboranok_19-11-07_logvinenko.mp3
Ми знімали Україну такою, якою вона є — Богдан Логвиненко про повнометражний фільм «Ukraїner. The Movie»
0:00
/
0:00

Повнометражне кіно про таку різну, але єдину Україну представив в нашій студії засновник проекту Богдан Логвиненко.

 Богдан Логвиненко

 Богдан Логвиненко: Цей фільм про один день з життя українців – один день шести героїв, яких ми вибрали з попередніх експедицій. Покази фільму відбулися в 60-ти місцях одночасно, і після трансляції ми зрозуміли, що багато хто очікував, що це буде позитивна «бантікова» тема, але я маю розчарувати всіх: ми знімали Україну такою, як вона є.

Єлизавета Цареградська: У вас є експедиції, ви досліджуєте Україну. На якому етапі у вас народилася думка, що треба зняти вже повнометражний фільм?

 Богдан Логвиненко: Ми намагалися знайти формат, в якому ми могли б об’єднати людей з різних регіонів, і природньо, що один день життя в одній країні їх об’єднує.

Якщо говорити глобально, то ми вбачаємо продовження проекту як таку  енциклопедію України, і ми почали з того, що три роки подорожували країною, і зараз подорож продовжується – почалося друге коло експедицій. Ми думали про те, як можна зафіксувати оце перше коло, що можна такого зробити, щоб підбити підсумок. І фільм — фактично один з підсумків. Бо є ще книга «Ukrainer. Країна зсередини», вона вийшла теж англійською мовою. Книга – це тексти і фотографії, а для фіналу з відео є фільм.

Дмитро Бєлобров: Що ми можемо побачити у фільмі?

 Богдан Логвиненко: Фільм можна подивитися онлайн, він доступний на нашому сайті Ukrainer, його вже подивилися понад 80 тисяч людей.

У фільмі можна побачити шість не пов’язаних місць, про частину з яких ви, ймовірно, ніколи не чули, а частину знаєте. Приміром, Прип’ять, і ми показуємо Прип’ять не через стандартні якісь речі, а через Олександра, який робить 360 знімків, ходячі по Прип’яті, розставляє фотопастки, щоб фіксувати, як змінюється природа, які тварини з’являються там.

І ще п’ять  таких історій, іноді несподіваних. Скажімо, про мотоболіста, який працює водієм маршрутки в Кам’янці-Поділському. Ми з’ясували в експедиції, що в Кам’янці-Поділському є цілий мотобольний стадіон, який використовується для мотоболу, і ніхто з нас в експедиції навіть не чув про такий вид спорту – це футбол на мотоциклах.

Єлизавета Цареградська: Наскільки важко було працювати над повнометражним фільмом, а не просто над експедицією?

 Богдан Логвиненко: В нас паралельно декілька проектів, одним з яких є фільм, і я можу сказати, що я значно більше переймався за книгу, а режисер Микола Носок значно більше переживав за фільм. Проте ця прем’єра в 60-ти локаціях відбулася для нас незаплановано. Ми думали, що наголосимо, що готові поділитися фільмом, аби буть хто міг організувати показ. Це було за два тижні до самого показу. І за два тижні зібралося цих 60 місць, вони були в усіх регіонах країни, в усіх областях. І для нас це був шок, бо треба було якось всіх зібрати до купи, і кожне додаткове місце доливало трохи олії, тому чим ближче було до прем’єри, тим складніше було засинати кожної ночі.

Дмитро Бєлобров: Які у вас плани на майбутнє? Можливо, це буде серіал, можливо, енциклопедія життя?

Богдан Логвиненко: Ми хотіли, щоб кожне коло експедицій (в нас експедиційне коло триває три роки) завершувалося і книгою, і фільмом. Крім цього, ми зараз працюємо над спецпроектами, один з них – це національні спільноти. Впродовж року ми хочемо зафіксувати всі національні спільноти, які живуть на території України і в яких залишилися якісь традиції. Зараз в нас вийшло вже шість або сім історій про національні спільноти: це гагаузи, кримські татари, корейці в Україні. Прямо зараз команда перебуває в албанському селі.

Дмитро Бєлобров: А, до речі, кримчаки, караїми – ви поїдете на окуповану територію знімати?

 Богдан Логвиненко: Ні, ми не знімаємо на окупованій території. В нас є інша ідея, пов’язана з окупованими територіями, але я поки що не можу про неї розповідати. А караїми живуть по всій території України, зокрема на Заході, але в них практично не збереглися традиції, от в чому проблема.

Єлизавета Цареградська: Коли ви подорожуєте Україною, у вас руйнуються оці міфи та штампи: на Заході люди більше закриті, на Сході України – якісь інші?

Богдан Логвиненко: Цих міфів безліч, і поділів України за Збручем, за Дніпром і так далі. В нас була така комічна історія, коли ми випадково зустріли чоловіка, який живе прямо на такому півострові на Збручі в селі, тобто він фактично зі своєї хати бачить тих, хто за Збручем, і він так дуже агресивно налаштований проти тієї частини України. Але це рідкість. Бо в нас зі Слобожанщини – Харків, Луганська область, Сумська – є одна чи дві історії російською, решта – українською. А з Галичини російською більше, ніж зі Слобожанщини. І ми не обираємо героїв за мовою. Просто міфи руйнуються навіть серед наших героїв, коли вони бачать тих, хто робить щось подібне на них в іншому регіоні, і вони починають досліджувати для себе Україну. Так ми відкриваємо якусь мережу активних українців.

Повну версію розмови можна прослухати у доданому звуковому файлі.