Єлизавета Цареградська: Як, на вашу думку, змінилася українська армія з 2014 року?
Яна Зінкевич: Зміни дуже разючі, головне, щоб ми їх зараз не втратили чи не нівелювали. У 2014 році в армії не було фактично нічого: дуже часто не було бронежилетів, про якісні я навіть не буду казати, не було їжі, води, особливо, коли було гаряче літо 2014, то з провізією було дуже складно. Навіть мені пригадується одна історія, коли ми були в одному селищі, яке було оточене. Потрібна була вода, і ми разом з представниками Збройних сил були вимушені ходити по будинках і зливати воду з бачків унітаза, з бойлерів, щоб просто не пити з калюж.
Єлизавета Цареградська: Згідно з рейтингом Global Firepower індекс-2019, українська армія нині входить у топ-30 найсильніших країн у світі, посідаючи 29 місце. Всього 137 найбільш потужних. Але деякі критики кажуть, що навіть попри таку ситуацію, ми все одно не дотягуємо до певного рівня.
Яна Зінкевич: Я вважаю, що наша армія найсильніша, що її потрібно підтримувати. Так, можливо, якихось речей не вистачає, але той мінімальний необхідний пакет є. Також не забуваємо, що в нас є наші янголи – це волонтери, вони завжди допомагають. І ті питання, які, на жаль, поки що не закриває армія, вони вирішують.
Наша особливість в тому, що ми вміємо воювати з Росією, а це вміння, яке має дуже мало країн в світі. Це наша сильна перевага.
Єлизавета Цареградська: Ще одна тема, яку люблять обговорювати в контексті армії – це питання НАТО. Є певні стандарти НАТО і є отой пострадянський тип армії. Чи українська армія наразі відповідає тим стандартами НАТО, чи вдалося їй піти від тих радянських лекал?
Яна Зінкевич: Якщо брати ідеал НАТівських стандартів, то нам ще 20-30% не вистачає, навіть по забезпеченню. Але це питання не на один рік, і навіть якщо ми зараз подамо заявку на вступ до НАТО, наше питання буде розглядатися у 2027-28 році. Відтак, в нас є ще трохи часу, щоб зібратися, щоб провести всі необхідні зміни.
Єлизавета Цареградська: А які це зміни?
Яна Зінкевич: Банально – всі відповідні документи мають пройти певну перевірку і редагування під стандарти НАТО. Так само і по родах військ: можливо, будуть якісь внутрішні зміни по посадах, по формі одягу тощо.
Єлизавета Цареградська: Як ви наразі оцінюєте рівень військової медицини і її здобутки за ці роки?
Яна Зінкевич: Великим здобутком є те, що пройшло дужне багато міжнародних навчань, те, що сформовані навчальні центри, в яких майбутні медики можуть отримати освіту і досвід. Так само покращилося медичне забезпечення, в тому числі, транспортом. Звісно, транспорт поки не ідеальний, але він працює і в польових умовах достатньо непогано себе показує.
Звісно, є і мінуси. Наприклад, декілька днів тому я натикнулася на наказ Міноборони стосовно того, що потрібно в кожному госпіталі замістити 14 або 20 штатних одиниць (медиків, санітарів, медсестер) на працівників продовольчої сфери. Це дуже дивно, особливо при такій кількості поранених, яка в нас є зараз. Тобто наче ми підтягнулися за ці роки, але бувають ось такі незрозумілі речі.
Єлизавета Цареградська: Чи задоволені ви рівнем витрат на військо в бюджеті 2020?
Яна Зінкевич: Звісно, не задоволена. Тому що там не забезпечено на повну міру те, що було необхідно. Крім того, там не закладено витрати на збільшення зарплати військовослужбовцями в цьому році.
Єлизавета Цареградська: Що ви очікуєте від зустрічі в Нормандському форматі? Чи принесе ця зустріч мир і чи, можливо, знизить роль війська?
Яна Зінкевич: Я не вірю в можливість мирного договору з Росією, тому що ми всі знаємо, що Путіну не можна довіряти.
Ми вже маємо досвід і Іловайська, і Дебальцевого, коли були певні домовленості, коли їхні офіцери навіть клялися, що все буде добре, що буде «зелений» коридор, що всіх випустять, але ми бачили, що відбувалося. І кожен раз після таких домовленостей наша армія зазнавала дуже великих втрат.
Там спочатку планується пряма зустріч Зеленського з Путіним, що я вважаю неможливим. По-друге, це не ті тези, які мають обговорюватися. Там буде підніматися питання амністії для бойовиків, буде підніматися питання фактично особливого статусу, а для нас це в подальшому федералізація, що неприпустимо. Я не думаю, що нам принесуть звідти хороші новини, на жаль.