Про жодне примирення не можна говорити, поки на Донбасі перебуває окупаційна влада – ветеран полку «Азов»

Серед учасників події був і ветеран полку «Азов», юрист партії «Національний корпус» Віктор Шендибило, та конфліктологиня Марина Черенкова, в яких ми запитали їхню точку зору того на те, що відбулося.

Віктор Шендибило: Всі кажуть, що там були присутні активісти «Нацкорпусу», але варто зазначити, що там, в першу чергу, були ветерани війни, які брали участь у бойових діях на Донбасі у 2014-2015  роках. Більшість з них – це жителі Донбасу, чиї будинки там залишилися, зокрема, і ті, хто зараз перебуває в ізоляторі. Тобто там були люди, для яких ця проблема найбільш болюча. І коли вони чують цю мову про примирення з окупаційними адміністраціями, з військами Російської Федерації, для них це неприйнятно.

По-друге, цей захід, з моральної точки зору, був дещо неправильний. Тому що 10 березня був важкий бій у Пісках, ми мали втрати чотирьох бійців, в той же день відбулися обстріли окупаційними військами житлових районів Мар’їнки, і в зону обстрілу потрапила школа. Ми бачимо позицію ворога, ми втрачаємо своїх бійців, і тут йдеться про те, що потрібно «примирюватися» до звільнення територій.

Ми прийшли на цей захід для того, щоб донести позицію, що ні про яке примирення не можна говорити, доки територія окупована і доки там перебувають збройні сили РФ. Поки територія не звільнена, жоден діалог неможливий. Він грає на руку ворогу, він легалізує його наратив, це підривна діяльність проти України.

Що б ми могли зараз зробити? В першу чергу, заморозити конфлікт. Тобто зупинитися на лінії розмежування, посилитися там і паралельно в цей час нарощувати бойову міць. Коли ми говоримо про стандарти НАТО, про модернізацію армії, то проводити її не папері, не формально, а імплементуючи їх по факту. Маючи вже повноцінні збройні сили, збройну міць, тоді можна вже розглядати силові сценарії повернення територій або дипломатичні, за спиною яких буде потужна армія.

Марина Черенкова: Запуск платформи такого рівня – це вже успіх. Те, що відбулася така нестандартна ситуація, легко пояснюється, і тут декілька складових.

Перша. Протягом шести років військові і цивільні люди, які проходили через важкий конфлікт, не отримали ні медичну, ні психологічну допомогу. А всім відомо, що люди, які пройшли воєнні дії, вони всі перебувають у посттравматичному синдромі.

Друга. Насправді, люди, які зірвали Платформу, нам тільки допомогли. Тому що ми розуміємо тепер, що з ними треба говорити їхньої мовою, і для цього треба створювати окремий майданчик.

Третя. Коли я побачила підлітків, які активно брали участь у цьому всьому процесі, я зрозуміла для себе, що ці молоді потребують уваги, вони хочуть бути активними і вони і є потенціалом нашої країни, яких треба використовувати у мирному процесі.

Повну версію розмови можна прослухати у доданому звуковому файлі.