Про події шестирічної давнини та суди у справах Майдану поговорили із колишнім народним депутатом та потерпілим в одному з епізодів справ Майдану Ігорем Луценком.
Дмитро Бєлобров: Які емоції ви відчуваєте з приводу того, що відбувається зі справами Майдану?
Ігор Луценко: Перш за все, це відчуття незавершеності і такої покинутості цієї ситуації напризволяще. Жертви Майдану не отримали своєї сатисфакції – ні в меті Майдану, ні у покаранні винних. Тому домінує питання – чому виникає стільки проблем з цим розслідуванням?
Анастасія Горпінченко: На якому конкретно етапі перебуває ваша справа?
Ігор Луценко: Двох із близько півтора десятка встановлених учасників було затримано, зараз вони притягнені до суду і мають статус обвинувачених. Один – низького рівня виконавець, інший – більш високого. Тобто це відносно успішна справа. Проте частина людей так і не встановлена, а частина перебуває в розшуку, бо перебуває на території Російської Федерації.
Ще одна частина роботи – це заочне засудження. Є ряд персон, котрі, очевидно, були причетними до викрадення і вбивства, але їх нинішнє українське правосуддя не може звинуватити, тому що в нас немає для цього нормальних механізмів. Люди виїхали в Росію. Тому треба вимагати, щоб були ці механізми заочного покарання. Вони номінально є, але по факту жодного прецеденту заочного засудження немає, і перспективи, я вважаю, теж немає.
Дмитро Бєлобров: Із чого для вас розпочався Майдан?
Ігор Луценко: 21 листопада ввечері я прийшов під стелу в той момент, коли люди вже поверталися з Банкової. У мене вже тоді було відчуття, що все це закінчиться нескоро і все це дуже серйозно.
Дмитро Бєлобров: З чим ви прийшли на Майдан – ваша мотивація?
Ігор Луценко: Перш за все, це питання незалежності країни. На той момент були певні механізми зовнішнього управління, які все більше встановлювалися тут Росією, і для того, щоб Україна повернулася хоча б до можливості робити геополітичний вибір, ми мали боротися. А потім було побиття студентів, і вся ця історія перетворилася на повстання проти міліцейського свавілля. І цю боротьбу з поліцейським свавіллям ми продовжуємо і зараз, на жаль.
А потім було побиття студентів, і вся ця історія перетворилася на повстання проти міліцейського свавілля. І цю боротьбу з поліцейським свавіллям ми продовжуємо і зараз, на жаль
Анастасія Горпінченко: Як ви ставитеся до останнього обміну, коли ми видали «беркутівців»?
Ігор Луценко: Я допускаю обмін людей, які були вже засуджені і отримали вироки. А тут відбувається дещо інше, ніж обмін. Фактично за сприянням Росії і проросійських сил на кшталт Опоблоку чи окремих депутатів в «Слузі народу» відбувається знищення можливості встановлення істини щодо того, що ж в решті решт відбулося на Майдані, починаючи з перших смертей, закінчуючи останніми смертями.
Для того, щоб розібратися, щоб поставити крапку в історичних підручниках, треба завершити ці слідства. Натомість, ті, хто розповсюджує фейки про наявність якихось там грузинських снайперів, сприяють тому, щоб ці фейки не було розвіяно — щоб ми не могли розібратися, хто в кого, в якій послідовності стріляв. І коли віддаються «беркути» до того, як вони отримали вирок, цей судовий процес зупиняється, можливість встановити істину, як мінімум, відкладається. Зараз ми постаємо перед перспективою, що це буде боротьба якихось міфів та пропаганди, замість того, щоб раз і назавжди встановити істину.
Зараз ми постаємо перед перспективою, що це буде боротьба якихось міфів та пропаганди, замість того, щоб раз і назавжди встановити істину
Дмитро Бєлобров: Часто можна почути, що прокурор Сергій Горбатюк, який по суті вів справи Майдану, не був ефективний на своїй посаді. Як ви оцінюєте роботу цієї команди слідчих за п’ять років?
Ігор Луценко: Якщо в нас були недоліки в справах Майдану, це не означає, що потрібно звідти гнати всіх, хто п’ять років у справах і в темі. По суті зараз відбулося те, що дуже велика частина і керівників, і рядових слідчих вибуло з цього процесу, притому, що в цьому процесі і так їх не вистачало. Якщо комусь особисто не подобався Горбатюк, його треба було замінити чи понизити у ранзі, на що він був би згоден. Проте питання не в Горбатюку, треба було посилити цю групу досвідченими слідчими, яких не вистачає, натомість їх прибрали.
Анастасія Горпінченко: Як ви оцінюєте призначення ексадвоката Януковича заступником голови Державного бюро розслідування?
Ігор Луценко: Це політично відверта образа, оскільки це є незаконним, коли призначається адвокат одного з підозрюваних або обвинувачених у цьому букеті справ. Він призначається на керівну посаду, а по факту він буде керівником ДБР, адже ми мусимо розуміти, що ця людина, на відміну від пані Венедіктової, є досвідченою у кримінальному процесі. І те, що пані Венедіктова зайняла таку позицію відвертого ігнорування, означає, що це політика пана Зеленського, це його бачення.
Дмитро Бєлобров: Чи могли б ви сказати, що хтось, наприклад, з влади Януковича, з його оточення може бути потрібен державі Україна і може бути частково дотичним?
Ігор Луценко: Я думаю, що по-іншому треба ставити питання: оточення Зеленського визначає всі ці кроки. Зрозуміло, що пан Зеленський у всіх обставинах цих справ не розбирався, тобто він когось з цього приводу слухає. Я впевнений, що кожен перший біглий «регіонал», котрий володіє десятком мільйонів доларів, готовий віддати ледь не половину своїх статків, щоб відбілитися у правовому і політичному сенсі і отримати реванш. А один з етапів цього реваншу – це розвал справ Майдану, це створення кримінально-правових підстав для того, щоб вони повернулися незайманими з точки зору арештів і пред’явлених звинувачень, і далі могли продовжувати свою діяльність, яка буде болючою для деяких з учасників Майдану, їм так само вони будуть мститися. Тому це питання грошей і питання переконання президента в нібито правильності цих кроків.
Питання величезної політичної корупції оточення президента – це те, що зараз відбувається з ДБР і з призначенням адвоката Януковича на керівництво ДБР
У моїй справі, наприклад, пан Чоботарьов – один із організаторів викрадення нас із Вербицьким – витрачає колосальні гроші і ресурси на те, щоб відмазати своїх поплічників, на те, щоб добиватися своєї недоторканності і так далі. А уявіть, наскільки більше ресурсів в того ж Януковича чи найближчих членів його угруповання! Я думаю, що це питання величезної політичної корупції оточення президента – це те, що зараз відбувається з ДБР і з призначенням адвоката Януковича на керівництво ДБР.
Повну версію розмови можна прослухати у доданому звуковому файлі.