Що це означає для українців та як це позначиться на їхніх платіжках, ми запитали в директора Асоціації «Енергоефективні міста України» Святослава Павлюка.
Єлизавета Цареградська: Що це за «тарифи Гройсмана» на опалення і воду? Що це за граничні тарифи?
Святослав Павлюк: З весни 2018 року увійшла в дію постанова Кабінету Міністрів і рішення НКРЕКП про те, що більшість тарифів на гарячу воду і на тепло встановлюються не в Києві, а органами місцевого самоврядування. Відповідно, Національна комісія зараз не має до цього ніякого стосунку. Раніше місто робило розрахунок, подавало цей розрахунок до НКРЕКП, а там вже затверджувалося, і переважно комісія зменшувала тарифи, встановлені містом. З весни минулого року в НКРЕКП встановлюються тарифи лише для великих виробників тепла – це ті, що виробляють понад 170 тисяч Гкал на рік.
Цей процес встановлення тарифів на місцях триває близько двох місяців: спочатку робиться цей розрахунок, він виставляється на громадські слухання, після цього відбувається засідання міської ради. Якщо це робити в Києві, то це ще довше. Відповідно, з весни минулого року уряд сказав, що ми в Києві цього робити не будемо.
Через рік, перед виборами уряд сказав, що треба сказати містам, щоб більше 1400 не ставили, ну треба ж бути хорошими. Це було одне з найдивніших рішень, адже якщо ви відпускаєте у вільне плавання тарифоутворення, то вже не тримайте за горло, створіть просто систему, за якою можна оскаржити тарифи, якщо комусь не подобається, але не ставте ці планки.
Єлизавета Цареградська: У Міненерго ще зазначають, що встановлення цих граничних тарифів суперечило вимогам МВФ, це так?
Святослав Павлюк: Воно суперечило і вимогам МВФ, і вимогам процедури прийняття регуляторного акту, тому що воно не було винесено на обговорення, воно навіть не представлялося профільними міністрами. Тобто це було абсолютно популістське рішення, я радий, що його скасували.
Єлизавета Цареградська: Хтось може зараз подумати, що знову буде подорожчання води і тепла.
Святослав Павлюк: Так, ціни поповзуть догори. Якщо у вас, як в очільника міста, є зайві гроші, вам краще вкласти їх туди, де вони не будуть проїдатися. Та 560 постанова, яка існувала, фактично вимивала гроші без шансу якогось наведення ладу. Треба пам’ятати, що будь-яка модернізація міської інфраструктури – мережі, котельні, будівлі – це довгий процес, це не щось, що можна зробити швидко.
Єлизавета Цареградська: Яка адекватна і прийнятна модель місцевого тарифоутворення наразі з тими технічними можливостями, які в нас є?
Святослав Павлюк: За логікою роботи комунальних послуг, комерційна компанія, що надає такі послуги – тепло і воду – зобов’язана доставити цю послугу до межі будинку. Наприклад, компанія теплопостачання повинна доставити теплоносій з певною температурою з певним тиском до будинку. Як працює ваша внутрішня система будинку, як ви свій будинок утримуєте, це вже ваша проблема, тому що ви є співвласниками своїх квартир, будь ласка, обслуговуйте свій будинок добре.
Єлизавета Цареградська: Тобто йдеться про всі ці труби?
Святослав Павлюк: Так, внутрішні мережі будинку. Внутрішні мережі будинку обслуговуються в тарифі на утримання будинку. Є одна дуже принципова відмінність між нами і європейцями – це те, що ми як мешканці своїх будинків практично нічого не знаємо про стан своїх будинків. Ми собі живемо на п’ятому поверсі багатоповерхівки і ми поняття не маємо, що відбувається в підвалі, що відбувається на даху. За нормами закону, підприємство, яке займається обслуговуванням вашого будинку, зобов’язане робити двічі на рік аналіз стану будинку, і вони б його мали показати мешканцям. На основі цього огляду ми маємо зробити перелік робіт, які нам потрібно зробити цього року: дах відремонтувати, кран справити у підвалі, підштукатурити тощо. Під цей список має формуватися перелік робіт на цей рік. Відповідно, під такий список формується тариф.
Повну версію розмови можна прослухати у доданому звуковому файлі.