Настя Горпінченко
Богдан Хворостяний
Це суперечність правових, загальнодержавних і людських вимірів: Марчук про можливий обмін екс-беркутівців
Тристороння контактна група досягла домовленості про взаємне звільнення утримуваних осіб до кінця року.
Це написала речниця представника України у ТКГ Леоніда Кучми Дарка Оліфер у Facebook.
Про можливий обмін полоненими розповів Євген Марчук, представник України в Тристоронній контактній групі на Мінських переговорах з 2015-го по 2019 рік.
Анастасія Горпінченко: Про яку кількість звільнених полонених домовились вчора?
Євген Марчук: Є неписане правило у всіх учасників переговорного процесу — поки наші хлопці не знаходяться в аеропорту Бориспіль, щоб не наврочити нічого конкретного не кажуть.
Це своєрідна діяльність по кожному заручнику. Кожна зі сторін, коли домовляється про обмін, подає спочатку в ОБСЄ і протилежній стороні список осіб, які знаходяться у протилежної сторони. Після цього кожна зі сторін підтверджує скільки осіб вона в цьому списку знає і підтверджує, що вони дійсно є. Заручники, у яких важкий стан здоров’я в перших рядах для обміну. Найголовніша проблема — ми кожен раз підтверджуємо майже 100 відсотків, з того боку — дуже рідко було, щоб підтвердили весь список, який ми викладаємо.
Анастасія Горпінченко: Вчора у ЗМІ повідомляли про те, що є підозра, що можуть видати беркутівців?
Євген Марчук: Тут така проблема — з одного боку ми розуміємо, чому вони їх включають в список, розуміємо, хто наполягає на цьому. З іншого боку — вони засуджені зовсім за інші злочини, які не мають ніякого відношення до війни на Донбасі. Якщо вийти на людський вимір, то в обмін на них відпустять наших чотирьох. Тобто є таке протиріччя правових, загальнодержавних і людських вимірів цієї проблеми. Ось чому не прийнято дуже детально це обговорювати.
Анастасія Горпінченко: Останнім часом є пожвавлення діалогу, як думаєте, що було каменем спотикання?
Євген Марчук: Камінь спотикання був один — команда з Москви. Останнє припинення вогню було у 2016 році, після цього відбулись непорозуміння після Берлінського саміту, що було дуже видно в Мінську в переговорах по будь-якому питанню. Коли Україна пропонувала аргументовані правила, докази, технології по обміну — нічого. Часто доводилось слухати таку відповідь, що така реальність або примітивні аргументи про те, що їх там немає. Головна причина, звичайно, криється у Кремлі. Це своєрідна диявольська мова війни.
Повну версію розмови можна прослухати у доданому звуковому файлі.
