Україна втрачала Донбас довго, але це неодноразово можна було зупинити — Денис Казанський

Поговорили із самим автором.

Анастасія Горпінченко: Як народилася ідея написання такої книги?

Денис Казанський: Ідея книги народилася майже одразу після того, як стало зрозуміло, що на Донбасі відбувається щось серйозне. По-перше, я побачив що такі книги почала випускати російська сторона, причому в них все було налаштовано за принципом конвеєра, — коли бойові дії були у розпалі, в них уже виходили якісь мемуари Стрєлкова, якісь книжки про битву за Слов’янськ. Із українського ж боку книжок на початку взагалі не було. Потім почали виходити окремі спогади військових, але якоїсь ґрунтовної роботи, яка б описувала з аналітичної точки зору те, що відбулося, не було.

Ми з моєю луганською колегою Мариною Воротинцевою розмірковували про те, чому з українського боку не виходить такої літератури і дійшли думки, що якщо цього ніхто не робить, залишається зробити нам. Так виникла ідея написати книгу. І оскільки Марина з Луганська, а я з Донецька, то вирішили, що вона візьме на себе луганську частину подій, а я опишу те, що відбувалося на Донеччині.

Євген Савватєєв: Ви у своїй книзі досліджували виток сепаратизму. Кого можна вважати «батьками» сепаратизму на Донбасі?

Денис Казанський: Ми досліджували більш широко — не те, щоб сепаратизм, а такий наратив, який створювався і поширювався серед  місцевих. Я б сказав, що реального сепаратизму на Донбасі майже не існувало, він існував у маргінальному вигляді, і ми це описуємо. Наприклад, якщо говорити про його засновників, то це так зване «Интердвижение Донбасса», в якому колись перебував відомий нині політолог Володимир Корнілов, який з Донецька, але давно живе в Росії. Був ще такий Громадський конгрес, але ці рухи були не впливові, це був такий маргінес без підтримки з боку олігархів чи реальних політиків.

Проте в якийсь момент наприкінці 90-х-початку 2000-х оцей наратив про якусь особливість Донбасу, про те, що Донбас пригнічується іншими регіонами, перехопили кримінально-олігархічні клани Донбасу, які тоді об’єднувалися і створювали власну політичну суб’єктність — «Партію Регіонів». І ця «Партія Регіонів» паразитувала на цих лозунгах маргиналів та почала поширювати на Донбасі оці проросійські настрої про те, що на заході України і в Києві живуть вороги. Такі тези вони експлуатували 20 років.

Анастасія Горпінченко: В одному з анонсів до книги ви писали про те, що інформація, яку вам вдалося зібрати, є унікальною та ексклюзивною, такою, що проливає світло на події 2014 року в Донецьку та Луганську. Що було для вас особисто відкриттям під час співставлення фактів історії у ході роботи над книжкою?

Денис Казанський: Я не можу сказати, що було якесь окреме відкриття. В нас була історія, що ми отримували все більше інформації, ми все більше і більше переконували у тому, що те, як ми це уявляли, насправді так і було. Найголовніша думка, яка є в цій книзі, що війна 2014 року не почалася у 2014-му. Вона готувалася дуже давно, і якби на чолі української держави стояли державники, тобто люди, які розуміли, що на сході є проблемний регіон, який потребує особливої уваги, у нас би не було війни.

Але всі українські очільники вважали за краще домовитися із представниками цих регіональних еліт, вони не спробували створити проукраїнський вплив на Донбасі. За антиукраїнські рухи і заяви ніхто не був притягнутий до відповідальності. За часів президента Кучми всім олігархічним і кримінальним кланам здали всю промисловість Донбасу. Це стало їхньою кормовою базою, замість того, щоб завести якихось іноземних інвесторів.

І от поки ми досліджували масив даних, збирали інформацію для книги, ми тільки все більше переконувалися, що ми втрачали Донбас не у 2014-му році, коли вже почалися зіткнення. Україна втрачала Донбас довго, це був процес, розтягнутий в часі, і його можна було неодноразово припинити. Але, на жаль, не було в Україні нікого, хто б це зміг зрозуміти.

Повну версію розмови можна прослухати у доданому звуковому файлі

Громадське радіо випустило додатки для iOS та Android. Вони стануть у пригоді усім, хто цінує якісний розмовний аудіоконтент і любить його слухати саме тоді, коли йому зручно.

Встановлюйте додатки Громадського радіо:

якщо у вас Android

якщо у вас iOS