Міф №1. Будь-який перехожий на вулиці може надати медичну допомогу.
Ні, тільки домедичну. Якщо в нас немає фаху, ми не надамо на вулиці медичну допомогу. Медичну допомогу надає перший медичний працівник на місці події, не перехожий.
Міф №2 Якщо робити непрямий масаж серця, можна зламати ребро і проткнути легені.
Ні. Якщо під час проведення непрямого масажу серця зламане ребро, це ребро ніяким чином не може зашкодити людині, яка вже не дихає і в якої немає серцевої діяльності. Тобто проведення реанімації продовжується і воно має бути успішним.
Міф №3. Накладання джгута при критичній кровотечі – одразу і обов’язково.
Ні. Критичну кровотечу можна встигнути зупинити або якісно її зменшити прямим тиском на рану. Тобто якщо я бачу рану, я вдягаю рукавички чи щось на кшталт, і дуже сильно тисну на саму рану. Джгут на перший час не потрібен, він потрібен при критичній кровотечі, яку неможливо зупинити притисканням. Це може бути серйозна травма з переламом кісток або травматична ампутація. І джгут потрібен лише, якщо ви не бачите рану.
Перше, що необхідно – перевірити власну безпеку, чи безпечно підходити до людини. Тобто якщо людину збила машина, не потрібно бігти насамперед до неї, тому що інший транспорт продовжує рух. Нам потрібно забезпечити свою безпеку на місці подій і безпеку постраждалого.
Далі – оцінка свідомості постраждалого. І це не означає, що треба шукати пульс. Потрібно звернутися до нього голосно. Якщо він не реагує на звук, доторкнутися до його плеча. Якщо ж він не реагує на голосне звертання і на поштовх, потрібно нахилитися і перевірити наявність дихання, тому що наявність дихання – це і є явна ознака життя. Треба подивитися на грудну клітину – чи є рух. Якщо людина в зимовому одязі, розкрити куртку. Таким чином ми дізнаємося, що людина без свідомості, але дихає.
Якщо є якісь сумніви в якості дихання, потрібно викликати швидку і почати проведення серцево-легеневої реанімації.
Більшість людей от на цьому етапі і втрачають час, тому що вони не знають, як перевірити життя. Тому що, якщо вони починають мацати той пульс, вони сумніваються, чи він є, чи його немає, запрошують іншу людину. І завжди знаходиться якийсь умовний «медичний працівник», який думає, що знає, як оцінювати пульс на артерії. І цей умовно ситуативний лідер може помилитися. Тому просто потрібно оцінити дихання, і якщо є сумніви, починати серцево-легеневу реанімації.
Якщо ви помилилися і дихання в людини було, але ви його не побачили, то своїм масажем ви не вб’єте людину і не зупините його серце. Це треба запам’ятати: щоб врятувати людину, потрібні якісні і швидкі дії.
Якщо людина непритомна і вона не дихає, для людини, яка надає домедичну допомогу, причина такого стану непринципова. Принципово – залишити людину в живому стані до прибуття медичних працівників. А це і є серцево-легенева реанімація.
Стандарт проведення реанімації – 30 натискань на грудну клітину, два вдихи. 30 натискань повинні бути ритмічні всім корпусом людини. Таким чином ми досягаємо якісного притискання серця між грудиною та хребтом і викидаємо більш ритмічно кров до мозку, тим самим рятуючи мозок від смерті.
Якщо людина вдавилася (обструкція дихальних шляхів стороннім тілом), то в людини зникає дихання. Вона не може кашляти, вона б’є себе у груди, ви від неї не чуєте ніякого звуку. У цьому випадку потрібно зробити прийом Геймліха. Тобто в район живота потрібно робити поштовхи. Таким чином ми натискаємо на діафрагму, стискаємо легені, і повітря може виштовхнути стороннє тіло.
Повну версію розмови можна прослухати у доданому звуковому файлі.