Якби держава дбала про права людини, ЛГБТ-прайди були б непотрібні — Тимур Левчук

Про проєкт «100 запитань до ЛГБТ» говорили зі спеціалісткою з комунікацій Моніторингової місії ООН з прав людини Іриною Яковлєвою та виконавчим директором громадської організації «Точка опори» Тимуром Левчуком.

Єлизавета Цареградська: Як вам здається, така форма більш дієва, ніж прайди?

Ірина Яковлєва: У нас з’явилась ідея зробити освітній проєкт, який розпочне суспільний діалог про тему ЛГБТ. Люди один одного не бачили, але утворився ось такий діалог.
Одним з найпоширеніших питань було: «Навіщо вони виходять на демонстраціях, паради, виставляють напоказ?». Переважна більшість людей казала, що вони не проти цього, але так, щоб вони не бачили. Агресії ми майже не побачили.

Тимур Левчук: Мені здається, що так. Людям простіше почути відповіді на якісь питання, ніж зрозуміти, чому люди в неділю вийшли на прайд. Більшість людей не розуміють, для чого прайди й в них є безліч питань, які дуже прості, але на які ніхто не відповів.

Богдан Хворостяний: А звідки у людей це сприйняття «аби не бачити»?

Ірина Яковлєва: Люди бояться, що якщо цього буде багато в публічному просторі, то це може вплинути на дітей. У цьому році ми продовжимо проєкт, робимо другу частину, яка буде саме націлена на подолання цих стереотипів. Ми будемо спілкуватися з батьками та парами, які виховують дітей.

Єлизавета Цареградська: Які запитання були?

Ірина Яковлєва: Питали про дискримінацію на робочому місці, чи стикаються з нею і як себе захистити. Дуже цікаве питання було про ставлення до Біблії. Питали, чи складно знайти пару і будувати стосунки. Питали, коли і як людина усвідомила свою орієнтацію.

Єлизавета Цареградська: Як представники ЛГБТ ставляться до таких запитань?

Тимур Левчук: На жаль, у нас не багато відкритих ЛГБТ людей в Україні й складається враження, що це 25 людей на всю країну. Насправді це люди, які були готові відкритися.
Інколи дуже складно відповідати на ці питання, тому що ти на них відповідаєш майже весь час, куди б ти не пішов. З іншого боку — без цього ніяк. Щодо прайдів хочу додати, що якби завтра в ЛГБТ спільноти були ті права, які вона просить — спадкування, можливість не свідчити один проти одного, доступ до реанімації, то мабуть цих прайдів не було б. Наразі тільки прайд може привернути увагу та мобілізувати спільноту до якихось дій.

Повну версію розмови можна прослухати у доданому звуковому файлі.