Як безпечно їздити велосипедом у місті?

В студії Роман Миргородський, велотренер Велошколи з безпеки руху, яку вже понад сім років проводить в Києві U-Cycle (громадська організація «Асоціація велосипедистів Києва») і Тетяна Євлоєва, яка користується велосипедом як транспортом в Києві вже другий рік.

Інфодовідка

• За Правилами дорожнього руху велосипедисти є повноправними учасниками дорожнього руху. Їздити по дорогах заборонено до семи років, від 14 років велосипедистам заборонено їздити по тротуарах і дозволено по дорогах. ПДР визначають, що дорослі люди в Україні повинні рухатися на велосипедах по велодоріжках, а якщо їх немає, то в крайній правій смузі проїзної частини в один ряд. Також ПДР дозволяють їздити по узбіччю, якщо це не заважає пішоходам. Виїжджати з крайньої правої смуги можна, але лише для виконання об’їзду перешкод: наприклад, припаркованих машин, ям тощо.
• U-Cycle (ГО «Асоціація велосипедистів Києва») поширює Правила дорожнього руху для велосипедистів онлайн і під час Велошколи з безпеки руху. На Youtube-каналі організації з’явились відеоуроки про безпечні велопоїздки у місті.

— Перше моє питання Роману. Як людині, яка сідає на велосипед у великому місті, дізнатись Правила дорожнього руху і чи потрібно їх знати взагалі, на вашу думку?

Роман Миргородський: Это, конечно, необходимо — знать про Правила дорожного движения. Их можно найти на ресурсах Ассоциации велосипедистов Киева. Либо приходите на наши занятия и получите раздаточный материал. Занятия в нашей Велошколе безопасного движения по городу проходят регулярно, следите за анонсами на сайте и в наших социальных сетях.

— Тетяно, як ви вважаєте як людина, яка користується велосипедом для поїздок по місту, вам потрібні правила дорожнього руху?

 Тетяна Євлоєва: Звісно, потрібні. Якщо я хочу бути повноправним учасником дорожнього руху, я мушу поводитись як повноправний учасник дорожнього руху, а це значить, що я мушу рухатися, по-перше, за правилами дорожнього руху, по-друге, бути передбачуваною на дорозі, і по-третє, дійсно поводити себе як транспортний засіб, а не «я маленька, я проскочу» на червоне світло. Якщо справа, наприклад, тротуар, то я стою собі далі, тобто це не є припустимим.

— Як особисто ви дізнавалися про Правила дорожнього руху України?

Тетяна: Я їх прочитала, я олдскул (сміється). Але насправді на дороги, і саме на дороги я не виїздила до тих пір, поки не попросила своїх друзів, які давно катають, просто мені показати, як це все відбувається на практиці. Тому що одна справа — знати теорію, а інша справа, коли людина, яка вже має досить великий досвід катання, показує тобі, на що звертати увагу, наприклад, коли машина виїжджає і забула ввімкнути поворотник. Або як перевірити, чи бачить тебе водій, коли ти дивишся у дзеркало. Якщо ти його бачиш, то він теж тебе може бачити і ти не в «сліпій» зоні. І от купа таких от дрібниць, які, в принципі, і так можна набити свої власні шишки, але, власне, навіщо, якщо хтось вже може з тобою цим поділитися, то не треба, перепрошую, винаходити велосипеда.

— Романе, як відбувається велошкола з безпеки руху, і для чого взагалі на неї приїздити?

Роман: Ну, если вы хотите перемещаться на велосипеде по городу и оставаться максимально долго живыми, то лучше, конечно, к нам приехать. Сейчас это происходит раз в сезон (в этом году была уже зимняя и весенняя велошкола). Раньше это проходило немножко чаще, сейчас мы собираемся аккумулировать как можно больше желающих и посетителей, проводим это чуть реже и приглашаем всех на наши встречи, которые проходят в каждом районе Киева. Я веду велошколу непосредственно в Голосеевском районе, встречаемся на ВДНХ.

У нас сначала идет теоретическая часть около часа, а потом практическая часть по маршруту, едем в колонне. Перед этим объясняем, как все это происходит, потом едем в колонне по маршруту, делаем акцент на все дорожные знаки, поднимаемся, спускаемся в горку, то есть пытаемся охватить всевозможные дорожные знаки и дорожные рельефы, все дорожные ситуации, которые могут случиться с вами во время движения на велосипеде по городу, поэтому это очень интересно.

— А от скажи, будь ласка, люди, які приїжджають на велошколу, їхні велосипеди виглядають як безпечні? Взагалі, що таке безпечний велосипед?

Роман: Многие приезжают на своих велосипедах, многие приходят пешком, просто чтобы послушать, они не принимают участия в практической части. Да, в принципе, понимаете, сейчас любой велосипед, который вы покупаете новый в магазине, он уже, в принципе, безопасный. Безопасный велосипед, в первую очередь, должен быть исправным, то есть у него должны работать тормоза, вы должны в этом убедиться. Должны быть накачаны колеса, должно быть оснащение светоотражателями: на колесах это обычно желтый светоотражатель, сзади к велосипеду крепится красный светоотражатель, спереди белый. Если это темное время суток, то светоотражатели заменяются фонарями сзади и спереди. Ну, а если на колесе их прикрепить сложно, то сзади красный фонарь, желательно, чтобы он был мигающим, спереди это белый фонарь. Вот, собственно, так выглядит безопасный велосипед.

— Тетяно, у вас все це є? А дзвіночок?

 Тетяна: Абсолютно! Більше того, я вам більше скажу, у мене ззаду три фари, а спереду поки що одна. Насправді хочу купити собі ще одну, щоб якщо одна раптово розрядиться, то щоб мати перестраховку. Так, я такий панікер-перестрахувальник, зате я точно знаю, що я ніколи не лишусь без заднього світла. У мене одна фара на шоломі і дві на велосипеді: власне, та, що була вбудована, і ще одна.

— До речі, про шоломи. Чи потрібно надягати велошолом людині, яка сідає на велосипед?

Роман: Если человек чувствует себя безопасно, то да, но по правилам это как бы не жесткая рекомендация. То есть вы можете на свое усмотрение — либо надевать его, либо не надевать, тут уже все зависит от велосипедиста.

Тетяна: Ну, на мою особисту думку, я, наприклад, людина, яка завжди пристібається в машинах, тому що у випадку чого… Звичайно, хотілося б, щоб нічого не сталося, але якщо щось все-таки станеться, то книжечка ПДР мене не зцілить. Все-таки є дуже багато випадків, коли, наприклад, минулого року хлопець загинув на Подолі, на Кирилівській вулиці. По-моєму, він просто впав на рівному місці практично, наїхав на бордюр, впав, вдарився головою і помер. Тобто, якби він був у шоломі, він би просто обтрусився і поїхав би собі далі, а без шолому він розкраяв голову, і власне, немає хлопця. Тому є різні ситуації, але я все-таки б радила носити шолом, це не страшно, це не боляче. Так, це виглядає трошки спочатку дивно, але потім звикаєш і почуваєш себе в ньому природно.

— Ви згадали дуже прикрий випадок, і справді травматизм на дорозі можливий, тому Правила дорожнього руху зобов’язують, наприклад, водіїв авто мати при собі аптечку. Велосипедистів не зобов’язують, але чи потрібна взагалі аптечка? Чи їздите Ви з аптечкою, коли ви на велосипеді?

 Роман: Мы ездим с двумя аптечками, как правило, то есть с человеческой и с велосипедной. Человеческая — самая простая. Что можно взять: перекись, вата, бинтик, какой-нибудь пластырь, то есть это самое элементарное. Если уже сложнее что-то произойдет, то вряд ли вы сами сможете оказать медицинскую помощь, тут придется к специалистам прибегнуть. Велосипедная аптечка — для велосипедов, я могу еще и про аптечку для велосипедов рассказать.

— Так, а що таке аптечка для велосипедів?

 Роман: Ну, самое элементарное, что с вами может произойти в дороге, — поломки, которые вы сами можете устранить своими силами, например, прокол колеса. Необходимо иметь насос и, как правило, латки, клей и на всякий случай запасную камеру. Если вы не хотите возиться в дороге с поклейкой старой камеры, можно просто поставить новую и поехать дальше. То есть это то, что может случиться. Но я хочу сказать жителям Киева, что в Киеве колесо можно пробить настолько редко, что в принципе, это случается раз в год, наверное, где бы вы не ездили. У нас очень мало деревьев, таких как акация, розы, шиповник, поэтому проколов случается очень мало.

— Тетяно, у вас є з собою будь-яка з аптечок?

 Тетяна: Ви знаєте, поки що немає жодної, але я планую собі принаймні людську все-таки укомплектувати. Я була на тренінгу з надання першої домедичної допомоги від MotoHelp і, власне, я спеціально розпитала, що дійсно має сенс мати з собою і щодійсно може знадобитися аптечка. І хочу все-таки якось придумати приладнати її навелосипед, хай буде. Як не мені знадобиться, то можливо я ще комусь зможу допомогти, але звичайно це буде здоровенний якийсь арсенал, просто якісь базові необхідні речі.

— До речі, ви згадали про MotoHelp, не всі знають, хто і що це. Зокрема, 10% від кожного членського внеску U-Cycle (ГО «Асоціація велосипедистів Києва») йде на допомогу якраз цій громадській організації, яка виїжджає на допомогу двоколісним мотоциклістам, скутеристам, велосипедистам, які потрапляють у ДТП. У в них є номер диспетчера 097 900-999-0, який потрібно всім знати, мати в телефоні, але краще, звісно, не потрапляти в ситуації, коли він знадобиться.

 Тетяна: Вони навіть випустили наклейки для велосипедистів, які відбиваються в темряві, і зараз їх усім роздають, тому заохочують ловити волонтерів і просити собі наклейку з номером їх телефону.

— Що потрібно знати, щоб коли ти їдеш по дорозі на велосипеді, поїздка була максимально безпечною? Звісно, не все залежить лише від нас, але що потрібно знати, щоби поводитись безпечно на дорозі?

 Роман: Ну, этот вопрос можно сейчас растянуть на очень длительное время. Я бы не так сказал: не то, что нужно знать, а что желательно уметь. Человек, когда выезжает на велосипеде в город, он должен уметь с велосипедом справляться, ну хотя бы элементарно. Что имеется в виду — ездить с велосипедом и управлять им одной рукой, потому что велосипедист должен уметь показывать направление поворота руками, так уж сложилось, это необходимый навык; ставание на педали, то есть, вставать с сидения для того, чтобы в случае попадания в какую-нибудь ямку, при езде по брусчатке, человек мог амортизировать, стоя на педалях с помощью ног, если он этого не умеет, то 100 процентов он может упасть с велосипеда. Просто выбьет седло, и он вылетит на том же элементарном лежачем полицейском. Поэтому такими навыками обладать нужно, а если вы не обладаете, то хотя бы начните в эту сторону думать, это очень помогает на дорогах. Ну и, естественно, знать Правила дорожного движения. У нас в велошколе, помню, один парень приходил, ездит на велосипеде уже три года, парню около 30 лет, водительских прав у него нету, соответственно, с Правилами дорожного движения он не знаком. Я начинаю показывать знаки дорожного движения, он не знает, что такое «Главная дорога», «Уступить дорогу». Я говорю: «А как ты вообще живой еще до сих пор?» Ну, повезло, видимо. То есть, как можно такого не знать, парню 30 лет — это еще вопрос. Это один из важных вопросов, который необходимо знать.

— Які ще дорожні знаки потрібно обов’язково знати велосипедисту?

Роман: Пешеходный переход, то есть те места, где люди могут внезапно появиться на

дорогах. Их желательно тоже знать, притормаживать в этих местах. По пешеходным

переходам не ехать на велосипеде, велосипед вести в руках. Но если уже так случилось, что вы поехали, хотя это неправильно, то хотя бы снизьте скорость до скорости пешехода, потому что водитель ожидает увидеть на пешеходном переходе именно пешехода, а не велосипедиста. Это из основных, но здесь можно углубляться долго.

— Тетяно, як взаємодіяти правильно з громадським транспортом, з іншими машинами, коли їдете на велосипеді по місту?

Тетяна: Ну, по-перше, подавати знаки — повороти, зупинка; по-друге, правильно подавати сигнали, тому що я бачила по кількості спільних виїздів з іншими людьми, як вони показують сигнали. І це, наприклад, так: людина трошки відпустила кермо, махнула швиденько вліво, і знову вчепилася в кермо. Я кажу: «Ти розумієш, що ти повертаєш десь за 30 метрів? Тобто той, хто навіть бачив цей твій швидкий знак, він тебе вже давно обігнав, а той, який тебе обганятиме якраз на момент повороту, не бачив твій маневр, і він не зреагує на твій маневр, тому що для нього це буде несподіванка. Тобто витягуємо руку, не боїмося. Так, звичайно, спочатку лячно, що ти витягнеш руку, а по ній там стукнуть ззаду, машина буде обганяти, але витягуємо і дійсно тримаємо однією рукою кермо, а іншою показуємо маневр. Це дуже важко на гірках, коли ти крутиш вгору, але все-таки намагаємось, щоб це було, по-перше, заздалегідь, і щоб це було тривало, тому що у машини швидкість більша. І ті, хто побачив цей сигнал до того, як ти розпочинаєш робити маневр, вони тебе вже обігнали, і, власне, наступні теж мусять розуміти, що ти зараз робитимеш.

Ну, і зараз я хочу дати дуже великий «лайк» тому, що сказав зараз Роман, — це навички управління велосипедом. Тому що ти можеш показувати що завгодно, ти можеш їхати супер-шмупер правильно, але, наприклад, як сьогодні, поки я до вас їхала, у мене з третьої смуги хлоп згадав, що він майже пропустив поворот. І, власне, зіткнення не було не тому, що він такий класний шумахер, а тому, що я вмію управляти велосипедом і вчасно загальмувала. Я минулого року ходила на школу від Київської Сотки і Bike in City, там саме нас ганяли, вчили маневрувати, ганяли у велоколоні, і я дуже-дуже вдячна велотренеру, він неймовірний! Це було дуже страшно насправді, коли їдеш колесо в колесо, 30 см, а всі на шосейниках чи МТБшниках, а я на сітіку. І мені треба викручувати більше, щоб тримати темп і нікого не підрізати. Але це були дуже круті навички від школи, і вони не раз мене рятували на дорогах, в тому числі від наїзду на пішоходів, які такі розумні, що бігають через шість смуг на Гетьмана, бо наче машини в пробці стоять. Але ж вони не бачать, що я їду справа по смузі, вискакують на будь здоров!

— Так, на жаль, Правила дорожнього руху порушують люди незалежно від виду пересування, і з цим треба мати навичку впоратися. Питання таке: як безпечно перетинати складні перехрестя і мости, особливо в Києві, тому що в Києві їх багато. Що ви порадите?

Роман: С мостами все очень печально и сложно на самом деле. Со сложными перекрестками, если нет велодорожек, надо перемещаться на перекрестках как пешеходы и переходить его по зебре. Другого варианта нет, потому что все остальное противозаконно. Вы должны находиться все время в правой крайней полосе, то есть нельзя перестраиваться в крайнюю левую или в среднюю, как между машин, и в пробке тоже. Это все хорошо, это адреналин, вы первее всех, но это как бы не по правилам, а с мостами — особенно.

Есть такое место в Киеве, называется Выдубичи, Южный мост. Когда вы едете с левого берега на правый, поехать прямо — нереально, и более того — там невозможно превратиться в пешехода. То есть, если ты хочешь поехать прямо, тебе придется съезжать все равно в крайней правой полосе и ехать очень долго направо, искать какой-то подземный переход, зебры там, естественно, нет, и по земле вы не пройдете. В общем, сложно. К тому же, на Южном мосту был ремонт пару лет тому назад, можно было ехать по тротуару, а сейчас сделали очень узкие перила и там даже нельзя велосипедом нормально проехать, потому что цепляется рулем. Поэтому, «таке покращення».

— Поки в Києві ще немає безпечної велоінфраструктури на кожній вулиці, і та, яка є, не завжди досконала, як ви складаєте план маршруту для пересування велосипедом? І як ви порадили би людям їх складати і чи взагалі складати? Тому що не завжди найкоротший шлях по карті є найзручнішим для пересування велосипедом.

Роман: Ну, желательно по карте сначала понять, куда, в какую сторону тебе ехать. А у меня это было следующим образом. Во-первых, по одному маршруту ехать скучно, допустим, это дом-работа, ты не будешь ехать все время по одному и тому же маршруту. Пытаешься найти какие-то новые направления, и со временем это выливается в то, что ты уже знаешь, где подъем, где его можно объехать, где можно срезать, где лучше спуститься в подземный переход, где перейти на велосипеде с пешеходами. То есть, надо потратить какое-то время на это.

— З першого разу не вийде?

 Роман: Ну, вряд ли. Если вы очень хорошо знаете город, то, может быть, у вас получится, потому что гугл показывает и для пешеходов, и наверное, тоже и для автомобилей короткий вариант, самый быстрый вариант, с рельефом там как-то не очень хорошо складывается. Я помню, первый раз попал в Киев на велосипеде и проложил маршрут от вокзала туда, куда мне надо. И вот туда, куда мне надо, маршрут проходил через Краснозвездный, Севастопольскую площадь. То есть я поперся на велосипеде груженном аж на Севастопольскую площадь, потом поднялся на Краснозвездный, потом поднялся по Голосеевскому. Это очень тяжело. Это такие подъемы, которые можно было объехать, немножечко сделать крючок, может быть, но хотя было бы гораздо легче и приятнее. Но это опыт, опять же. То есть надо пробовать. В любом случае, велосипед — это очень весело, пробуйте и так, и этак, какой-то вариант выберите для себя.

— Тетяно, як ви виходите з ситуації?

Тетяна: Насправді я, якщо дістаюсь якогось місця, де я не знаю, де раніше не бувала, то дивлюся по мапі, як туди зручніше проїхати. На що я звертаю увагу — на односторонні вулиці. Тому що деякі велосипедисти вважають, що по односторонній вулиці вони можуть їхати в зустрічному напрямку, і це ок. То це не ок, бо якщо там вона має односторонній рух, то тільки односторонній рух! Вибач, хлопче чи дівчино, обери паралельну вулицю і проїдь як слід. Тобто я на такі речі звертаю увагу. Ну і, звичайно, з тих пір, як у мене з’явився велосипед, навіть коли я десь буваю пішки, я завжди звертаю увагу, чи можна тут проїхати на велосипеді, як зручно. І так, я звертаю увагу на рельєф. Наприклад, поки мені було важко підніматися бульваром Шевченка на цьому тягуні, я обходила, і коли я їхала на Хрещатик, я об’їздила по Жилянській, наприклад. Так, це дає чималий гак, але там менший підйом, лише трішки по Шота Руставелі, і це все-таки не тягун.

— Що таке тягун?

Тетяна: Тягун — це не дуже крутий, але дуже затяжний підйом. Тобто, наприклад, бульвар Шевченка з боку проспекту Перемоги, поки доїжджаємо до станції метро «Університет», то це досить тяжкий тягун. І хоча там градієнт менший, ніж від Хрещатика, але це дуже довго і, власне, коли ти тільки починаєш їздити, це просто космос для тебе. Це зараз я можу їхати, і нормально, а раніше це був для мене просто жах!

— Саме тому велике щастя, що в Києві дозволено перевозити велосипеди у громадському транспорті і, зокрема, у фунікулері. У фунікулері є навіть другий вагон, позначений спеціальною наліпкою, де складаються сидіння і можна на цілком законних підставах перевозити велосипед у ньому. На якому велосипеді краще пересуватись по місту, на вашу думку?

Роман: Это как кто лучше: сноубордист или лыжник? Тятьяна приехала на ситике, я приехал на МТБ.

— Розшифруйте, не всі люди знають.

 Роман: Ситик, ситибайк — это городской велосипед, у него вертикальная посадка. Вы чувствуете себя комфортно на нем, у него большие колеса, хороший накат, тяжелая рама, он может быть, не маневренный, но зато хорошо преодолевает все неровности дороги. МТБ — это больше наверное, ближе к спорту велосипед… МТБ, маунтинбайк, горный велосипед, но к горам он никакого, наверное, отношения не имеет. На мой вигляд, он хорош для бездорожья. В гору он сам не заезжает, с гор тоже не спускается. Это уже совсем другие велосипеды — двухподвесные и так далее.

— Чим кращий гірський велосипед, на твою думку?

Роман: Во-первых, у него есть амортизатор на передней вилке, у него шипастые колеса, как правило, сама покрышка, протектор. Не раз спасал меня в тех моментах, когда асфальт превращается в грунтовку — мокрую, жирную, и тебе надо как-то повернуть, то есть товарищи падают — ты едешь. Это, можно сказать, что-то вроде такого внедорожника, маневренность у него больше, посадка у него такая, полуспортивная, не совсем, как у велосипеда, когда вы там едете в полускованном состоянии. Наклон к рулю есть, сиденье жестче, не так комфортно ездить, колеса тоже бывают разные: 26, 28, 29 — на любой вкус, как говорится.

— Тетятно, у вас міський велосипед. Скажіть, чим він кращий, на вашу думку?

 Тетяна: Насправді, він для мене кращий, але я завжди кажу, коли мене питають: «Як краще підібрати велосипед, що б ти порадила?». То я раджу вибирати велосипед під себе. Тобто, чому у мене міський велосипед? Його мінуси: три передачі на планетарці — це дуже важко, якщо особливо людина живе на правому березі, а я живу на правому березі. Це не секрет, що правий берег дуже рельєфний, аж занадто рельєфний, і крутити вгору на трьох передачах — це фізично важко. Тобто людині на МТБ фізично легше це зробити не тому, що в неї краще фізична форма, а тому, що її велосипед більше для цього пристосований. Але я обирала собі велосипед, тобто розуміла, для чого я його обираю.

Я обирала собі велосипед як повсякденний транспорт, а значить він мусить підходити до мого повсякденного стилю, тобто я не мушу міняти весь гардероб під велосипед. І він обов’язково мусить бути з кошиком. Наді мною сміялися, я всім мізки винесли цим кошиком, коли купувала велосипед, і шукала, питала, чи є кошик і чи можна його туди поставити. Тому що, коли я їду з роботи чи на роботу, мені треба заїхати за покупками, мені треба кудись їх поскладати. Тому те, що там є кошик, для мене, знову ж таки, це ідеально! Наприклад, шосейний велосипед важить вісім кілограмів, мій важить без обвісу 16. Якщо щось докупити, то, вибачте, виходить там до половини моєї особистої ваги, і це досить важко. Але там низька рама, щоб я могла їздити в сукні, там закритий ланцюг, щоб я могла їздити в сукні, там закрите заднє колесо, щоб пишні спідниці туди не затягувало, в те колесо, там є багажник, там є кошик. Тобто, для моїх потреб — це ідеально.

Знову ж таки, перевага сітібайку над, наприклад, шосейним велосипедом — це ширина колеса. Тому що бувають зливові каналізації з подовженими отворами і для «шосейників», коли ти їдеш в основному біля бровки в правій смузі, це може бути проблемою, тому що туди в них колеса провалюються. Для мене це не проблема, бо мої не провалюються, у мене широкі колеса. Тому я собі вибрала для міста просто ідеальний велосипед, який задовольняє мої потреби. Знову ж таки, у когось іншого потреби будуть інші, треба вибирати велосипед під себе. Ну, і звичайно, я б собі купила, наприклад, той же «шосер», буде можливість — куплю, але вже чисто для покатеньок більш серйозних і спортивних, і таке інше.

— Останні ваші побажання людям, які ще не їздять на велосипедах або які вже їздять?

Роман: Пожелание — не надо ничего бояться. Если вы хотите кататься, покупайте велосипед и катайтесь. Если чувствуете себя неуверенно, приходите на наши мастер-классы велошколы, мы научим, расскажем, покажем все, что было пройдено на своем опыте, поделимся в очень сжатые сроки. Здесь ничего страшного нет. Чем больше у вас будет опыта, навыков езды, тем меньше будет страха.

— А для чого їздити велосипедом по місту? Можна ж від цього утриматися?

 Роман: Это бесплатные наркотики. Это эндорфины, серотонин и так далее.

Тетяна: Ну, не так, щоб безкоштовні, але як там було в популярному жарті: «Познайомте своїх дітей з велоспортом, і в них ніколи не буде грошей на наркотики». Тобто, звичайно, розвиватися є куди, це дійсно ендорфіни, це дійсно дуже крута штука, ти їдеш і отримуєш задоволення — це по-перше. По-друге, це дуже окриляє. Коли я розумію, що після першого свого велосезону, вау, я на сітіку накатала 2300 кілометрів. І це дуже круто, це Україна від західної точки до східної!

— Дякую Вам за розмову. В ефірі була програма U-Cycle Radio Talks, чекаємо на ваші відгуки та пропозиції в коментарях. До зустрічі на Громадському радіо!

U-Cycle Radio Talks — спільний проект U-Cycle (ГО «Асоціація велосипедистів Києва») та Громадського радіо.