Як їздити велосипедом на роботу?

В нашій студії директорка U-Cycle (ГО «Асоціація велосипедистів Києва») Анастасія Макаренко, програміст Іван, який маючи машину, часто їздить велосипедом на роботу, і журналіст українського телеканалу Антон.

Інфодовідка

• 19 квітня в Києві пройшов флешмоб «Велосипедом на роботу». Такий флешмоб понад 5 років проводить громадська організація «Асоціація велосипедистів Києва», яка тепер називається U-Cycle. Взяти участь у флешмобі запрошують співробітників компаній, організацій і установ міста. Для них організовують зустріч у центрі Києва на Майдані Незалежності з восьмої до десятої ранку для того, щоб пофотографуватись, поспілкуватись і просто поснідати. Під час флешмобу проводять конкурс на найкращий діловий лук і конкурс на найбільшу корпоративну велоколону Best Corporate Team.

— Чому в умовах міста, яке має дуже мало велодоріжок, U-Cycle (ГО «Асоціація велосипедистів Києва») проводить кілька разів на рік такий флешмоб?

 Настя: Ми влаштовуємо цей флешмоб, щоб популяризувати велосипед як транспорт і продемонструвати, що вже сьогодні є багато людей, що вибирають велосипед як спосіб добиратися на роботу, навчання і будь-куди у справах. Також для нас важливо показати, що місто потребує зручної і безпечної інфраструктури, щоб їздити велосипедом стало комфортніше і більше людей могли долучитись до цього. У Києві є дні  «Велосипедом на роботу», але є багато людей, які використовують велосипед щодня, незалежно від того, флешмоб сьогодні чи звичайний день.

Іван: Можу розповісти про себе: я вирішив взяти участь у цьому флешмобі, тому що це популяризує велорух у Києві. А чим більше велосипедистів їздить, тим це безпечніше. Тим більше на це звертатимуть увагу керівники міста і більше робитимуть велодоріжок та інфраструктури. І дуже прикольно поїхати вранці не зразу на роботу, а змінити обстановку, побачити щось нове, поспілкуватись з однодумцями. Я думаю, що це гарна ідея, треба регулярно таке влаштовувати.

— А без флешмобів ви ж їздите велосипедом на роботу?

 Іван: Так, я їжджу велосипедом на роботу кожен день. У мене також є автомобіль, але останній рік я їжджу тільки на велосипеді, бо це виявилось набагато зручніше.

— Зараз багато людей, напевно, не вірять тому, що ви кажете (сміється).

 Іван: Можливо, мене виправдовує те, що в мене робота не дуже далеко від дому. В принципі, при бажанні можна і пішки дійти за годину, але на велосипеді хвилин 20 і це виходить швидше, ніж на автомобілі. В принципі, я думаю, якби навіть було далеко, я би також їздив.

— А на машині скільки часу дорога забирає?

 Іван: На машині залежить від пробок. Якщо немає, то 12 хвилин чистого часу, але якщо є затори, то може бути і 30, і 40 хвилин бувало.

— Тобто вдвічі більше, ніж велосипедом?

 Іван: Я ж їду в годину пік, особливо ввечері буває, що стоїш і ніхто не їде. Особливо коли непогода. А на велосипеді у тебе в будь-яку погоду немає пробок, ти завжди доїжджаєш однаково. У моєму випадку за 15 хвилин.

— Антоне, як у вас? Які альтернативи у вас є і чому, маючи ці альтернативи, ви час від часу вибираєте велосипед для добирання на роботу?

 Антон: Я вибираю їхати велосипедом на роботу десь у 90% випадків. Навіть минулої осені та зими я пересувався на велосипеді. Щодо зими є нюанси через те, що в нас не дуже добре прибирають дороги. Дороги в нас переважно автомобілі розкатують, але все одно там бруд, і не прибирають тротуари. Але це однозначно швидше, ніж громадським транспортом. Я нещодавно змінив місце проживання, раніше до метро треба було їхати на тролейбусі і це постійна проблема. Адже це був єдиний вид транспорту, яким можна було доїхати до метро, жодних альтернатив не було, тільки тролейбус. Якщо на смузі громадського транспорту сталася ДТП або якась нехороша людина просто запаркувалася і заблокувала проїзд тролейбуса — все, я стою і чекаю. Я можу піти пішки до метро, але це десь півгодини і якщо дощ або сніг — це не дуже комфортно. Багато хто скаже, що в сніг або дощ і їхати на велосипеді не дуже, але, в принципі, є спеціальний одяг, який не промокає і спеціальні аксесуари для велосипеда. Але навіть в ідеальних умовах я дістаюсь громадським транспортом хвилин за 40, на велосипеді це півгодини. Однозначно це швидше.

— Яка у вас відстань від дому до роботи?

Антон: 7-8 кілометрів.

— А яка відстань вважається велосипедною?

 Настя: Велосипед вважається найшвидшим транспортом на відстань до 5 кілометрів і оптимальним на відстань до 10 кілометрів. Якщо більше 10 кілометрів, то вже навряд чи ти будеш на велосипеді швидшим. Але тоді вже ти можеш вибрати велосипед з якоїсь іншої причини, бо це добре для твого здоров’я, ти не хочеш користуватись переповненою маршруткою, ти точно не ризикуєш втрапити в затори. У моєму випадку якраз та відстань від роботи додому, коли велосипед є найшвидшим транспортом. Зокрема, я вчора засікала час і в мене виходить 15 хвилин. Коли я використовую метро, то в мене виходить 25, іноді буває до 30 хвилин. У мене майже вдвічі велосипедом швидше, відстань близько 2 кілометрів.

Антон: Мені здається, що в Києві ті, хто живуть на іншому березі Дніпра, однозначно дістануться центру швидше на велосипеді. Тому що в нас майже всі мости ремонтуються, тобто є затори. А ті мости, які не ремонтуються, отримують навантаження в рази більше. Може бути метро швидшим, але якщо тільки людина їде суто на метро і не під’їжджає до нього на маршрутці чи тролейбусі та не їде потім по центру маршруткою або автобусом. У решті випадків, мені здається, сьогодні велосипед є найшвидшим у Києві.

— Як щодо зовнішнього вигляду? Іване, ви працюєте в офісі, як з цим бути, чи диктує вам велосипед, у чому їхати? Як це взагалі впливає на роботу?

 Іван: У нас в офісі корпоративний стиль не дуже суворий, можна приходити в джинсах, футболці. І це якраз той одяг, який оптимальний для велосипеда. Навіть у джинсах абсолютно зручно їхати. Єдине, що я чіпляю стрічки на ноги внизу, щоб джинси не затягувало в ланцюг. І шолом вдіваю, бо це місто, і тут бажано мати шолом. А так вигляд повністю стандартний — як я ходжу по місту кожен день, так я їжджу на велосипеді. Коли дощ, треба не забути взяти вітровку, дощовик, щоб не промокнути.

— Так само, в принципі, як і пішоходам. Під час флешмобу «Велосипедом на роботу» щоразу проходить конкурс на найкращий діловий лук. Хто може взяти в ньому участь і для чого такий конкурс?

 Настя: Коли ми почали проводити в Києві цей флешмоб, то до нас часто приїжджали в спортивному одязі. І це насправді те, що багатьох відштовхує їздити велосипедом на роботу, бо тоді потрібно перевдягатись, якщо є корпоративний стиль на роботі. Тому ми хотіли нашим флешмобом також популяризувати ідею, що на велосипеді можна їздити в повсякденному casual одязі. Навіть в костюмі може бути зручно. Власне, почали робити конкурс на найкращий діловий лук, який уже став традиційним і люди до нього готуються.

— Приїжджають в офісному діловому одязі?

 Настя: Так, навіть у краватках і з метеликами. Люди потім діляться своїми враженнями, що це справді було зручно. І що цікаво — нашим конкурсом ми стимулюємо людей спробувати це вперше. Хтось практикує це і знає, що це зручно, а хтось приїжджає вперше і потім вражений, бо існував стереотип, що на велосипеді незручно їхати в звичайному одязі. Я вже дуже давно, багато років, відмовилась від велосипедної форми для міста, бо не бачу в ній потреби. Мені зручно їхати в тому одязі, в якому я ходжу пішки чи їду на метро. Велосипед не є перешкодою для того, як я маю сьогодні виглядати. І, власне, наш конкурс показує, що можна бути на велосипеді і виглядати гарно та презентабельно. На Майдані в день «Велосипедом на роботу» ми обираємо найкращий діловий лук за оплесками аудиторії та даруємо подарунки. Мене дуже тішить, що раніше це було буквально кілька людей і було досить просто обрати переможця. Тепер у конкурсі беруть участь по кілька десятків людей і дуже складно обрати, це стає більш масовим. Ми відзначаємо найкращий жіночий і чоловічий образ.

Антон: Настя правильно сказала, що існує стереотип — як я можу вдягнутися гарно, адже я буду їхати на велосипеді і спітнію. Це можуть говорити лише люди, які неправильно вдягаються, коли їдуть велосипедом. Треба зважати на те, що ти рухаєшся. Це так само, як з правилом для бігу: треба одягатися так, ніби на вулиці на 5-7, а то й 10 градусів тепліше, ніж показує термометр. Якщо говорити про літо, то так, є в Києві підйоми, але їх не так уже й багато, вони не величезні і завжди можна злізти з велосипеда і пройтися — це не так багато часу забирає. Ти, в основному, їдеш, тебе обдуває вітерець і ти почуваєшся набагато краще, ніж якби ти їхав у задушливому тролейбусі, автобусі або в метро.

Настя: Я можу поділитися своїм досвідом. Колись моя відстань від дому до робити становила майже 20 кілометрів і коли влітку я їхала велосипедом, то навіть у найспекотніші дні мене обдував вітерець. А коли за такої самої температури я їхала в громадському транспорті, то там дуже душно. І ти справді не маєш там кисню, тому ймовірніше, що саме там закрутиться голова і ти там спітнієш (сміється). І ще такий лайфхак, якщо ви почали їздити велосипедом по місту і підбираєте варіанти, як робити це найзручніше. Якщо це літо, спека, то просто виїдьте на 5 хвилин раніше і візьміть легший темп — не женіть, ніби ви на змаганнях, а їдьте спокійно, тоді ви точно не спітнієте і не втомитесь. У мене на шляху, наприклад, є підйом на Володимирському узвозі, і я іноді повільно кручу педалі, а іноді відчуваю по собі, що краще пройдусь. І я не втрачаю насправді в часі. Це нормальна практика, ви можете просто якийсь підйом подолати пішки, з велосипедом в руках.

 Іван: Взагалі, якщо є можливість можна взяти рюкзачок невеликий, кинути запасну вітровку, щоби можна було одягнути або зняти. Тому що, якщо виїжджати рано-зранку о 6-7 годині ранку, то буде прохолодно, аніж повертатися о 7-8 годині вечора. Зранку однозначно холодніше і треба бути до цього готовим, а ввечері — тепліше. Тому можна й потерпіти, а можна взяти рюкзачок, туди покласти кофту і потім буде кофмортно їхати назад.

Антон: Завжди ж можна проробити свій маршрут так, що ти не будеш сильно втомлюватися поїздкою на роботу. От я так і роблю: я розробив свій маршрут так, що в основному я їду по прямому, або трішки навіть спускаюся, коли їду на роботу. А от вже з роботи, я вже можу дати нормальний темп, провести невеличке тренування, зробити кардіо і, як-то кажуть, повалити вгору додому, а туди вже приїхати стомленим, сходити в душ, попрати речі і прекрасно себе почувати. Плюс фізкультура.

— До речі, про душ. Я знаю, що і в Антона, і в Івана, в обох якраз є душ на роботі. Тобто для вас в принципі і на роботі не проблема прийняти душ.

Іван: Так, душ є, але, якщо чесно, ще жодного разу не доводилося його приймати. Тому що особливо і не потрібно. Як казав Антон, я зранку їду, не дуже поспішаючи, в спокійному темпі, максимум 15-20 км/год, не швидко.

— Просто для багатьох людей насправді це часто формулюється як причина чому вони не їздять. «Бо на роботі немає душу», —  кажуть люди. А от виявляється, що якщо навіть є душ, то немає потреби? Антоне, у вас теж так?

Антон: У нас є душ. І, на відміну від Івана, я скористався ним один раз за більше ніж чотири роки роботи і приблизно три роки, коли я їжджу на велосипеді. І чому я ним скористався? Тому що в нас неділя — робочий день, минулого року в неділю була «Київська сотка» (прим. веломарафон для всіх охочих з дистанцією 100 км). Я проїхав сотку, трішки відпочив на фініші і потім приїхав на роботу. Я був трішки брудний, тому що 100 кілометрів відмахати — це вже спорт. Тому я взяв з собою в рюкзаку речі, сходив у душ і перевдягнувся. І це був лише один випадок, коли я скористався душем. Все.

Настя: Для мене це дуже типова історія. Вже не один раз чую: є дві категорії людей. Які не мають душу на роботі, і часто це для них це стає ледь не головною причиною, чому вони не їздять: «Ну… бо немає душу, і як я поїду?». І знаю людей, які мають душ і — вже не раз чую — не користуються ним, бо потреби немає або дуже іноді вона виникає. Мені здається, ця історія в ту ж категорію, що й з одягом. Це про те, що є якийсь стереотип, що обов’язково має бути душ, або ж на велосипеді можна лише у спортивному одязі, у велосипедній формі, по-іншому ніяк. Насправді на велосипеді можна по-різному, це один з найпростіших способів переміщуватися по місту. І класно, що такі події як наш флешмоб «Велосипедом на роботу» та інші великі масові заходи демонструють що велосипед — це не для якихось унікальних супер-людей, це доступно для всіх і кожного.

Антон: І туди ж, до речі, той стереотип, що дайте мені інфраструктуру і я буду їздити. Вони їздити не будуть, якщо ми навіть зробимо їм Амстердам в рамках Києва.

— Для багатьох все-таки наявність велодоріжки — це стимул. І її відсутність — це перепона для багатьох.

Настя: Веломаршрут «Троєщина – Європейська площа» це продемонстрував. Бо коли його не було, наша організація робила підрахунки і там були дуже низькі показники. І коли там з’явився веломаршрут, ми порахували знову велосипедистів. Там динаміка зросла в рази, порівняно з іншими точками по місту. Це свідчило, що поява велоінфраструктури сприяє тому, що для багатьох людей ніби вмикається зелене світло. Тобто ти ніколи про це не задумувався, а тут для тебе це стало очевидним, що я можу спробувати бути на велосипеді. А потім ти пробуєш і розумієш: наприклад, у випадку Троєщини — там постійні затори перед Московським мостом і я пригадую людей, які приходили до нас в офіс після появи маршруту і дякували, кажучи, що в їх житті тепер з’явився «велосипедом на роботу» і тепер вони добираються півгодини і не стоять ще півгодини в заторі. Хто хоче знайти причини, завжди її знайде. Але для багатьох все ж таки велоінфраструктура є сигналом і таким знаком, ось цим зеленим світлом, що я можу взяти велосипед і безпечно та комфортно доїхати. Бо насправді це не секрет, що Київ наразі є недостатньо комфортним, бо велоінфраструктура така фрагментальна. Для багатьох людей це стане можливим і доступним, коли з’явиться безпечна і цілісна веломережа, яка допоможе з будь-якої точки міста втрапляти туди, куди вам треба і не хвилюватися про підземний перехід, проспект чи поворот ліворуч на шляху, або вулицю, де є дозволеною швидкість 80 км/год.

— Ок, з душем і одягом розібралися, з велодоріжками теж. Як бути з місцем для зберігання? Де на роботі можна залишити велосипед? Розкажіть.

 Іван: У нас на роботі трішки повезло: у нас є предбанник, можна просто зайти в офіс, відкрити карткою двері і там поставити велосипед, а потім вже підійматися на свій поверх. І це дуже зручно.

Настя: Велокладовка (сміється).

Іван: Іноді я залишав велосипед, просто пристібуючи ближче до офісу.

 — На велопарковці?

 Іван: Біля перил, просто на вулиці. Я свого часу купив собі велоланцюг, досить міцний і товстий. Це важко його возити, він важить 3 кг разом.

— 3 кг разом?

Настя: Це така антиреклама тільки що була для велоруху (сміється).

— Я просто знаю, що замки є і від 800 грамів. В принципі, це нестандартний?

Іван: Це від мотоцикла замок (сміється). Але я більш-менш впевнений, що можу залишити його на вечір, піти і прийти о десятій годині вечора, і він там буде стояти.

 — Але в офісі або на території офісу є охоронювана територія, де можна залишити велосипед?

Іван: Просто карткою відкриваються двері. Більше того, можна в офісі тримати цей товстий ланцюг і пристібати на вулиці, якщо немає місця в офісі, щоби не возити з собою. Це теж лайфхак такий.

 Антон: До речі, це дуже зручно. У нас в офісі є велопарковка на території компанії. Ця велопарковка за парканом, скажімо так. На охоронюваній плюс-мінус території. Були випадки, але це вже давно, і зараз наче все ок, тобто є камери, і дуже буде складно звідти непоміченим щось там вкрасти. Але все одно ж можна залишити у прохідному місці, де люди ходять, або закотити в офіс. Я не думаю, що там скажуть: «Ні, не можна, не заносьте!». Якщо я зайду в офіс і скажу: «Друзі, ви не проти? Я сьогодні хочу затягнути його в офіс. Мені так спокійніше, тому що я буду його на ніч залишати». Я не думаю що мені скажуть: «Ні, не можна заносити!».

— Ну, це якщо на ніч, а якщо вдень, то ця велопарковка цілком справляється?

 Антон: Так, в нас, до речі, один велосипед — я цей велосипед дуже жалів, коли я проходив повз, в мене аж серце обливалося кров’ю — всю зиму він стояв на велопарковц  день і ніч, і ніхто його не забрав, все окей.

 — На флешмоб «Велосипедом на роботу» запрошують приїжджати як поодинці, так і корпоративними велоколонами, тобто разом з колегами. Навіть є конкурс Best corporate team. Про що цей конкурс?

Настя: Так, окрім конкурсу на кращий діловий лук, в якому можуть взяти участь будь-який мешканець або мешканка, що приїдуть до нас на велосипеді, ми також заохочуємо компанії та організації приїздити корпоративними колонами до нас на подію. Ми нагороджуємо найчисельнішу колону і даємо цей статус Best corporate team даного флешмобу. Вперше цю практику ми випробували минулої весни, рівно рік тому, і ми були вражені кількістю учасників. Ми оголосили про це за тиждень до флешмобу, бо ідея з’явилася, коли вже тривав анонс, і до нас приїхало 17 різних компаній і організацій. І це справді було класно, бо найчисельнішою тоді виявилася колона Посольства США, в якій було 15 чи 16 людей. І загалом організації були різнотипні, у всіх були дуже класні емоції, вони дякували за цю можливість приїхати командою, бо це такий класний тімбілдінг, досить командотворчий процес, коли колеги збираються разом і приїжджають на Майдан та разом з усім містом святкують флешмоб «Велосипедом на роботу», а потім разом всі їдуть на роботу.

— І останнє моє питання. Крім того, що велосид — це часто швидше, ніж інші види транспорту, яка у вас є особиста мотивація їздити велосипедом на роботу?

Іван: Велосипед піднімає рівень щастя, коли ним користуєшся. Раніше я помічав за собою, коли їздив на роботу на машині, кожен день починається з того, що ти стоїш у пробці і розумієш: «О-о, як все погано…». А коли ти їдеш на велосипеді, ти ні про що не думаєш, ти вдихаєш повітря весняне, свіже, ранкове, їдеш, яким ти хочеш маршрутом, сьогодні таким, а хочеш — іншим. Коли повертаєшся з роботи, ще можеш покататися, зробити коло по парку або потренуватися. От якраз вчора я один день поїхав на машині, тому що мені потрібно було потім після роботи їхати у справах на машині, я зрозумів — зовсім інший рівень, мені не подобається (сміється). Коли пересів на машину, розумієш, як все нудно, сидиш у цій пробці, розумієш, що нічого не можеш поробити з цим. А на велосипеді ти вільний і їдеш куди хочеш, і коли хочеш.

— Антоне, а у Вас?

Антон: Велосипед супроводжував мене все життя, якось з дитинства. І мені здається, що я зараз надолужую якийсь час, який ми не були разом. Тому що, коли я був підлітком, батьки казали, що його ніде було зберігати. Це от такі виправдання, відмазки, щоби його не було вдома і він не заважав, око не муляв. Мені просто подобається сам процес катання. У мене п’ятниця вихідний, приміром. Замість того, щоби дивитися серіали чи ще щось, тому що вдень всі працюють, а в мене вихідний. Я зранку прокидаюся, сідаю на велосипед і просто кудись їду. Я не знаю, куди я їду, просто по ходу вигадую собі маршрут. Мені здається, що все, що ми зараз будемо казати, чому ми сідаємо їхати на велосипеді, все буде пов’язано з тим, що сказав Іван. Велосипед щось в нас всередині пробуджує, робить нас щасливішими. Мені здається, іншого пояснення немає.

Настя: Для мене теж особисто і персонально велосипед — це значно більше, ніж просто транспорт. Це такий справді спосіб, стиль життя. Зокрема, в місті бути на велосипеді — це бути в ритмі з містом, ти зовсім по-іншому відчуваєш і бачиш це місто. От зараз якраз весна, і одна справа за нею спостерігати з вікна, або коли ти біжиш той невеличкий відрізок до станції метро чи на зупинку громадського транспорту, чи, можливо, хтось як автомобіліст — в гараж чи на парковку, а інша справа мати цей довший шлях і бути на природі, на свіжому повітрі. Ти зовсім по-іншому бачиш місто, воно справді красивіше, коли ти на велосипеді. Це можливість любити своє місто, бо вже сьогодні, будучи на велосипеді, навіть якщо ти не є активістом чи активісткою, ти вже робиш для нього добре: ти не продукуєш викиди і не забруднюєш повітря, не твориш зайвий шум і не крадеш у міста публічний простір, коли ти, наприклад, паркуєш свою автівку. І навіть робиш добре для тих людей, які обирають сьогодні поки що громадський транспорт, бо, можливо, біля їх дому ще не створили велодоріжку, і для них теж буде комфортніше їхати, бо там буде менше людей. Одним словом, від велосипедистів виграють всі мешканці міста. Тому я бажаю і хотіла би, щоби в Києві якомога швидше створилися ці комфортні і безпечні умови, які дадуть більше можливостей людям виїздити.

— Дякую вам за розмову. В ефірі була програма U-Cycle Radio Talks, чекаємо на ваші відгуки і пропозиції в коментарях. До зустрічі на Громадському радіо!

 U-Cycle Radio Talks — спільний проект U-Cycle (ГО «Асоціація велосипедистів Києва») та Громадського радіо.