Андрій Кирсанов знайшов врятовану дівчинку. Історія українського героя з продовженням

26 лютого наш поранений український герой Андрій Кирсанов виписався з Київського військового госпиталю. Та цей день запам’ятається йому іще і тим, що він таки знайшов 10-літню дівчинку, яку врятував влітку минулого року. Зусиллями “Громадського радіо” й багатьох  небайдужих  та відповідальних людей ця унікальна  зустріч відбудеться.

19 лютого ми розповіли історию  розвідника з Донецького аеропорту – Андрія Кирсанова.  Коротко нагадаю її  вам. Йому 26 років, народився в місті Овруч, Житомирської області. На військовій службі загалом 4 роки. Старший солдат розвідки. З своєю бойовою 95-ю бригадою воював у Добропіллі, Слов’янську. Боронили Карачун. З своєю групою розвідників брали участь в боях за новий та старий  термінали Донецького аеропорту. В боях за Донецький  аеропорт Андрій  Кирсанов підірвався на міні.

Я как разведчик был впереди, наша машина подорвалась на противотанковой мине при въезде. Мы получили контузии, оттащили меня и начали давать первую медицинскую помощь. Сняли бронежилет, каску и в тот момент выстрелил танк в нашу сторону. Нас было 60 человек и 6 машин «Спартана». Нас без танков, без ничего бросили туда. Сказали, что есть гранатомёты и всё. Ничего выжили. Я уже был в таком состоянии, просто я впитал больше 30 осколков в себя. Я уже не видел, что там творится, у меня давление падало. Врачи сказали, что когда привезли меня на операцию, что это чудо, что я выжил. Говорят, что кто-то нас там прикрыл. Это водитель, который нам привозил пищу тогда. У него автобус сломался, он с нами так и ездил, от этого принял большую часть удара на себя.

В ефірі програма “Громадського радіо” «Українські герої». Розвідник Андрій Кирсанов пригадує битву біля Донецького  аеропорту від 20 січня.  Власне, день його поранення. Він підірвався на протитанковій міні.

А в серпні 2014 року на грунтовому шляху поблизу Слов’янська родина Плетикос в своєму авто також підірвалася на протитанковій міні. Це сталося на очах у нашого пораненого героя Андрія Кирсанова. Всі,  хто  знаходився в авто тоді загинули, окрім 10-літньої Маринки  Плетикос. Андрій  Кирсанов врятував її,  витягнув з уламків авто, звільнив її ногу від великого мінного уламку.  Він врятував  її  життя й тоді,  коли полишивши бойове завдання на бойових  товаришів довіз Маринку в лікарню в Красний Ліман.

Андрій знав лише,  що з часу  поранення Маринка довго лікувалася , а потім перебувала в  сиротинці  в м. Ізюм.

Цю  історію 19 лютого ми  й розповіли на радіо. Вже пізно ввечері помічниця Уповноваженого Президента України з прав дитини Адміністрації президента Оленка Розвадовська повідомила, що зроблять все можливе для пошуку й поєднання цих двох  доль.  А наступного дня на “Громадське радіо” прийшла звістка –  Дівчинку знайшли. Звістка-лист  прийшли від  Дар’ї Касьянової з проекту  «Сиротству–нет». Подяка – мало сказано. Тому що далі Дар’я допомогла вибудувати довгий та турботливий ланцюг людей,  які  посприяли  щасливому фіналу єднання. Вона знайшла місцевих небайдужих чиновників,  соціальні служби, опікунів.  Вони  провели  необхідну підготовчу роботу. Маринка Плетикос знаходиться нині  під опікою своєї  рідної 20-річної сестри. Разом  з родиною свого чоловіка старша сестра Маринки  мешкає в Слов’янську. 26  лютого  родина дала згоду на зустріч.  Сподіваємося,  що після одужання Андрія Кирсанова та дещо більшого загоєння психологічних ран Маринки від втрати  батьків  зустріч  цих двох  поранених,  але  сильних сердець, відбудеться.

Й Андрій  й Марина вижили в цій війні.  Вони  прошли  найстрашніше. Як говорить Андрій Кирсанов,  побороти страх можна.

Нельзя, чтобы страх над тобою преобладал. Надо контролировать его. Я там пробыл 9 месяцев, был в таких задачах, что если бы я не переборол свой страх, то я бы, наверное, столько там не прожил. Возможно, даже это помогло мне выжить.

Побороти страх можна. А спільними зусиллями – можна зробити неможливе й свідчення цьому історія  як донецький розвідник – поранений герой Андрій Кирсанов знайшов завдяки  “Громадському радіо”  дівчинку,  якій врятував життя  в серпні  2014 року.  Дякуємо всім , причетним до цієї історії.

Це була програма Громадського радіо Українські герої.  ЇЇ автор та ведуча Лариса Мудрак. Мені допомагає Дар’я Куренная. Звукорежисер  програм “Українські герої” Ігор Онисенко.

Програма «Українські герої» на Громадському радіо підтримана Канадським фондом місцевих ініціатив.