Українські герої. Анатолій Моісеєнко

Проект «Громадського радіо» для поранених  та про поранених  українських героїв. Сьогодні  ми поговоримо про добровольця Анатолія  Моїсеєнка. Перед мікрофоном Лариса Мудрак.

Анатолій Моісеєнко доброволець й  до поранення служив в батальйоні “Айдар”. Анатолію 57-й рік.  Він киянин. Коли влітку 2014 року ми познайомилися з ним в госпіталі, він зовсім не хотів давати інтерв’ю й не хотів розповідати про свої поранення.

Його  позиція була  – хто як не  старше  покоління має тримати на собі  оборону країни, й хто як не літні досвідчені військові мають утримати на своїх плечах весь тягар війни.  Й не треба про  це голосно кричати  чи розповідати, –  так липневими днями вже минулого 2014 року говорив мені поранений айдарівський доброволець Анатолій Мойсеєнко.

Він переконував мене, що старші чоловіки можуть дозволити собі ризикувати своїм життям  заради збереження України. А жити й будувати нрву країну мають молоді хлопці, інакше знову країна загубить молодий чоловічий фонд.  А це вже інша біда буде. Анатолій не хотів говорити на диктофон  й тому розповідаю це сама.

Аатолій  пройшов афганську війну, ветеран й пояснював мені, що немає вищого чоловічого покликання – як захищат ирідну землю.  Правда, не думав що так важко доведеться захищати рідну українську землю.

В зоні військових дій АТО Анатолій Москаленко перебував з 12 липня 2014 року,  при розблокуванні Луганського аеропорту 20 липня отримав поранення. Його історія переплетена з історією іншого добровольця Говоруна Василя ( його історія теж є в переліку історій українських героїв на сайті Громадського радіо).

(музика)

В ефірі програма “Громадського радіо” про поранених та для поранених украрїнських герої. Перед мікрофоном Лариса Мудрак.

Вже спогадами нашого українського героя Анатолія Москаленка є події 12 липня 2014 року, коли його було важко поранено.

Айдарівці звільняли з оточення не тільки Луганський аеропорт, але і бійців Національної гвардії. Рятували взятих у оточення нац.гвардійців. Розірвати кільце і захопити блок-пости противника — такі завдання ставили собі «айдарівці». Як згадує Анатолій Моїсеєнко, перший блокпост тоді взяли, а от з другим блок-постом поблизу села Григорівка, Луганській області, не вийшло. Підірвалися разом з другом Говоруном Василем на заряді фугасу.

Лише згадуючи ці події Анатолій Моісеєнко погодився говорити на диктофон, в коридорі Київського військового шпиталю, в очікуванні на чергову перев’язку.

В посёлке Гергиевка мы сверху были с Васей. На одном танке и на другом. Мой танк наехал на фугас. Радиоуправляемый фугас взорвался. Со мной мой боевой товарищ погиб, на этом всё закончилось. Сначала я был в Харьковском госпитале, теперь в Киевском. У меня контузия была, осколочное ранение бедра, потом темечка. Пулевое сквозное ранение колена, это счастье, что сустав не задет.

У Анатолія Москаленка були важкі поранення стегна, ноги, потилиці, наскрізне поранення колінного суглоба. Лікарі діагностували на той час важку контузію та застерігали Анатолія, що поранення можуть призвести до втрати слуху та зору.

Минуло  півроку з часу поранення. Анатолій Миколайович з нами на зв’язку. Як він почувається сьогодні, як плани у нього й як нині складається його життя.

Як ви себе почуваєте, як ваше поранення? Який зараз у вас стан? Що ви плануєте робити після госпіталю? Який у вас настрій?

Здоров’я, дякувати Богу, що ми залишилися живі. І дякувати нашим медикам і волонтерам нашим, здоров’я, слава Богу, нормально в принципі. Хотілося б щоб краще було, але теж добре. Проблеми залишились в принципі, але в порівнянні з тим, що було на початку, вже є про движки серйозні.

А ви отримали статус пораненого під час дій в АТО?

Такого  статусу немає, є статус «учасник бойових дій». Але я учасник бойових дій в Афганістані, тому у мене це є. Але хлопці, мої знайомі ніхто ще не отримав. І хлопці, у яких серйозні такі поранення, у яких кінцівок немає – отримали статус інваліда війни. А так проблема яка. Коли ми проходили ВЛК, в нашому Київському госпіталі. Там користуються 402 наказом міністра оборони за 2008 рік, і там у них така шпаргалочка . От у мене суглоб, прострелене коліно і набряки, але по травматології я придатний до військової служби. Я спілкувався з лікарями, кажу, що або треба вилікувати, або треба реабілітацію до кінця доводити. А вони вже пишуть, що придатне до військової служби. А я не придатний, бо ока немає. Не те щоб я хочу від служби ухилитися, але ота от ситуація.

А от ця ситуація з оком у вас, це після літнього поранення?

Там просто до цього була проблема з оком. Але коли був вибух радіокерованого фугасу, отримав опіки, рогівка постраждала. Лікарі зафіксували, але тепер треба самому цим займатися?

А скільки часу ви провели в госпіталі?

Півтора місяці – це Харківський госпіталь, Київський. Взагалі-то два місяці. Новорічні свята зустрічав вже вдома. Зараз ми збираємося їхати на Луганщину, з моїми хлопцями-афганцями.

 

Анатолію Москаленку бажаємо  остаточного одужання та міцності, оскільки він знову збирається в зону бойових дій.

Допомогу для добровольця Анатолія Москаленка  на сайті Громадського радіо.

Рахунок Приватбанку 4149-4377-1512-3251

 

Це  була програма  “Громадського радіо” “Українські герої”  ЇЇ  автор та ведуча – Лариса Мудрак .

Звукорежисер Ігор Онисенко. Музичний настрій нашої програми від Ярослава Джуся.

Мені допомагає волонтер Громадського радіо Дар’я Куренная

 

Програма «Українські герої» на Громадському радіо підтримана Канадським фондом місцевих ініціатив.

Програма «Українські герої» на Громадському радіо підтримана Канадським фондом місцевих ініціатив.