facebook
--:--
--:--
Ввімкнути звук
Прямий ефiр
Аудіоновини

Українські герої. Кирило Неверович

Киянин Кирило Неверович відомий в Київському військовому госпіталі своєю історією приховування від батьків поранення

1x
--:--
--:--
Орієнтовний час читання: 4 хвилин

2015-02-12 11.12.46-Неверович
Киянин Кирило Неверович відомий в  Київському військовому госпіталі своєю історією приховування від батьків поранення. Батьки випадково дізналися про поранення Кирила від друзів, які побачили його в одному телевізійному сюжеті.  

Молодому бійцю 25 років, він студент Київського політехнічного університету, за фахом інженер-металург. До призову вчився на заочному відділенні  й пробував себе початківцем-металургом на виробництві  з переплавки алюмінію. А тепер говорить, що б сам волів відчувати себе металевим, щоб не боліла поранена спина.

«Срочную службу в своё время я служил в 95 воздушно-десантной в Житомире, поэтому меня мобилизовали 27 марта 2014 года. И так как я срочку служил в воздушно-десантных в 95, меня туда и призвали обратно.

Я был сначала в Житомире в части, потом  у нас были сборы и боевой выезд на Арабатскую стрелку.  Мы становились за линией границы напротив русских, буквально там в 400 метрах и держали, у нас был свой кордон, который мы выставляли, укреп позиции и собственно говоря мы прикрывали погранцов, которые там находились».

Кирило отримав важке поранення 20  січня цього року в Донецькому аеропорту. Він не хоче пригадувати цей жах. Він воліє це забути й якомога швидше.

«Я много чего помню. Только рассказывать, знаете, не очень хочется. Был штурм, наша мобильная группа должна была выполнить свою боевую задачу и прорваться на помощь тем ребятам, которые находились в то время в терминале, потому что скопление войск противника было весьма велико. И хорошо укреплённые их позиции. Поэтому нам нужно было срочно помочь ребятам, которые там находились, иначе всё могло бы плачевно закончиться. И так как у нас спецвойска, нас отправили мобильной группой на помощь, и мы должны были прорваться через определённые пути, через лётную полосу. И закрепиться, начать штурм и там уже действовать по обстоятельствам. И вот на пути как раз к этому, на прорыве мы… Нас встретил противник и там был уже серьёзный бой.

У меня минно- осколочное ранение, слепые осколки , перебита подколенная левая вена. Осколки, ранение таза и ног, подбрюшное кровотечение. Ну а так вроде цело всё остальное.

Родные, отец, мать, друзья каждый день заходят, у меня их много. Возят меня, шутят всё время, когда  же они ещё меня умудряться повозить, поддерживают. Всё-таки когда есть много друзей и знакомых – это помогает очень сильно. Вы отвлекаетесь, проходят боли, как-то веселее становится. Ну и родные, конечно же родные, которые не отступают ни на шаг. И в таких ситуациях вы действительно видите, кто вам друг, кто вам так просто товарищ».

В ефірі програма «Громадського радіо» про поранених українських героїв.  Перед мікрофоном  автор та ведуча Лариса Мудрак, а наша історія сьогодні  про киянина Кирила Неверовича. Його телефон  для допомоги – 0631722671, а картковий рахунок в Приаатбанку за номером 5168755326099674.  Хлопець  на війні з березня минулого року й  ми довго говоримо з ним  про жахи, перемоги та будні війни на Сході.

«Ну просто, если вам рассказать всё действительно, как оно есть, то меня посадят наверное. Хотя я не знаю. Знаете, в процентах я так не скажу, потому что в некоторых ситуациях очень сильно помогали люди, особенно на первых этапах, когда мы были на Арабатской стрелке. Получается, мы выехали на боевые с сухпаями, и мы там стояли больше месяца, не имея при этом толком ничего. Нам безумно помогли люди, которые высылали банальные консервации, сало, варенье, сгущёнки. Какие-то там сигареты, страшные, но поверьте, когда нечего, то очень хорошие сигареты получаются. Это очень сильно помогало, потому, что на обычном подножном корме долго не протянете. Потом как, я не попадал сильно на волонтёров, некоторые роты, действительно попадали, у которых хорошие связи есть. Да, действительно нам очень помогали теми же спальниками и карематами, и всем остальным.  Армия выдаёт то, что положено, ну и ни грамма больше. И от этого правила, они ни на йоту не отступают, потому что у них так вот заведено».

Волонтери в київському військовому госпіталі, окрім різної необхідної допомоги надають пораненим й юридичну консультацію.  Ми якраз були присутні, коли наш герой  відповідав на запитання волонтерів-юристів, чи почав він збирати всі довідки, які підтверджують його поранення під час бойових дій.

«Единственное, что я начал оформлять – это справка об обстоятельствах ранения, которую выдаёт часть. Я уже позвонил своим в часть и продиктовал полностью диагноз, мне сказали, что уже делается эта справка. Только сегодня я узнал, что она нужна. Вообще не в курсе был, и сейчас я теряюсь во всём этом количестве справок».

Сподіваємося, що не лише волонтерам-юристам не байдуже ситуація з правовим медичним оформленням поранених.  Хоча й у нас за час роботи з проектом «Українські герої» є свідчення, що по півроку   такі довідки не можуть оформити поранені або їхні родини. Втім, це тема  вже для іншої нашої історії.

Це була програма Громадського радіо Українські герої.  ЇЇ автор та ведуча Лариса Мудрак. Мені допомагає Дарья Куренная. Звукорежисер  програм Українські герої Ігор Онисенко.

Програма «Українські герої» на Громадському радіо підтримана Канадським фондом місцевих ініціатив.

Поділитися

Може бути цікаво

Боротьба за землі довкола Пирогова: з чого почалося і яка ситуація нині

Боротьба за землі довкола Пирогова: з чого почалося і яка ситуація нині

Поки Захід не міркуватиме «як Росія», ефект від санкцій буде не таким, на який ми розраховуємо

Поки Захід не міркуватиме «як Росія», ефект від санкцій буде не таким, на який ми розраховуємо

Олексій Гетьман: вилучення демобілізації з закону може бути навмисним, аби демотивувати військових

Олексій Гетьман: вилучення демобілізації з закону може бути навмисним, аби демотивувати військових