Українські герої. Лєший

«Сейчас аеропорт не наш, но и не их» – впевнений боєць 93 бригади з позивним Лєший.  Він, та одинадцять його побратимів – поранені під час операції  визволення кіборгів з аеропорту.  Врешті-решт, було врятовано  більше сотні наших військових. Про те, що залишилось від Донецького аеропорту, про його значення, і  від кого всі біди в армії – в   чесній розповіді пораненого  для Громадського радіо.  Він родом з Херсона. Виріс у Сибіру.   Мав багато різних професій. В мирний час із родиною  вирощував  овочі на Херсонщині.  Восени добровольцем пішов воювати. Спочатку в батальйоні «Донбас», потім у 93-ій окремій механізованій бригаді. Поранення Лєший отримав від мінометного обстрілу.  Зараз знаходиться в лежачому стані, ледве не втратив ногу.

 «Потерь бы меньше могло быть. Потерь, я имею ввиду, таких как я. Потому что там у нас было всего лишь два двухсотых. Это минимальные. С тем боем, что был – удивляются все. Мол, там (поднимает глаза вверх – прим. редакции)  где-то блат у нас был. Изначально все не так. Не отработала арта как положено. Высадили не там, где должны были высадить. Я должен был высадиться возле монастыря. А мы высадились на взлетке. Моя группа. И плюс на взлетке именно в том месте, где было самое простреленное место.

Минометами. Ну один этот прострел 12 и положил. Карту дали 2012-го года. Там не было этого укрепрайона. И пацан здесь лежал на одной кровати – которого мы вытащили –  и говорил, что они лично в Генштаб докладывали об этом укрепрайоне. Я сам недавно узнал, в чем  проблема. Командующий был один, и якобы его устранили от операции, взялся другой,  и не владея полностью информацией  …ну как-то так вот получилось. Все беды, честно, в армии – от командования. Все. Там. Где нормальное командование – и потери минимальные. И бывает даже вообще без потерь. Четко спланированные операции.  На авантюризм никто не идет. Могут разведку боем произвести и уже потом – масштабное наступление. Ну потому что вообще по идее оно так должно быть.

Единственное, что мы не  смогли вытащить 20 человек, что попали в плен. А сегодня пришел сослуживец и сказал, что вытащили 120 с чем-то человек. То есть, таки удачная была операция, хоть и пахла срывом». Навіть тепер, коли про Донецький аеропорт говорять, що «бетон не витримав», для Лєшего битва за нього не є пустою символічністю. «Ну для мирного населения она символическая. А для военных – это было дело чести.  Просто сколько дней его держали. Сколько раз объявляли эти, что он был захвачен – а он не был захвачен. Он до сих пор не захвачен. Он не наш и не их.  Это уже было дело чести и памяти пацанов, которые погибли. Сейчас там живого места нет.

Взлетку взорвали. Аэропорт уже даже для посадки самолетов не годится. Но рядом с аэропортом есть объездная дорога. Там быстренько убирается средний бордюрчик – и это взлетка. Ну пока на нашей территории, мы контролируем, но об этом знают и они. То есть это делалась запасная, на случай войны, взлетно-посадочная полоса».

Лікується боєць за рахунок волонтерів у Дніпропетровській обласній лікарні ім. Мечникова. За ним доглядає дружина, їй, як і всім іншим, хто сидить з учасниками АТО, виділили одне койко-місце в пансіонаті при лікарні.

Вдома на батьків чекають тринадцятирічна донька і син-немовля. Чоловік живе на знеболювальному, але намагається все менше приймати його, бо боїться за нирки і печінку.  Одну ногу Лєшему хотіли ампутувати – та він її поки що відстояв. На іншій нозі немає суставу. Обидві –  в залізних лещатах апарату Єлізарова,  тож  дружина з посмішкою називає його «справжнім кіборгом».

Наш герой не захотів щоб ми називали в програмі його ім’я. Але він та його родина потребують нашої допомоги в цій складній ситуації.

Гроші для допомоги можна надислати на картку відкриту на ім’я його друга Віталія Григор’єва.

Номер картки Приватбанку 5168 7423 4755 3111

Міла Мороз з Дніпропетровська програма “Українські герої” на Громадському радіо

Програма «Українські герої» на Громадському радіо підтримана Канадським фондом місцевих ініціатив.