Сьогодні наша розповідь про українського бійця Гудзя Руслана. Йому 32 роки. Після піврічного лікування він стрункий прозорий та дзвінкий. Так його характеризують волонтери. В розмові – стриманий. Свою стриманість пояснює, що за рік війни навчився жорсткості та беземоційності.
Насправді його стриманість та небагатослівність пояснюється тим, що за військовим фахом він розвідник та спецпризначенець, служив в розвідувально-штурмовому батальйоні сектору “Д”.
«Я з березня 2014 року, получається я офіцер, в даний момент капітан, але не кадровий, а мобілізований.
Ми проходили багато точок починаючи від Красноармійська, Мар’їнка, Снєжноє, Шахтьорск , Савур – Могила, Авдіївка, Амвросієвка.
Нам поставили завдання взяти Савур-Могилу, як точку і вивести певні частини з окруженія. Під час штурму Савур-Могули багато наших частин не могли їх взяти, тоді поставили це завдання нам. Це дуже тяжкий об’єкт, тому що з трьох сторін була територія сепаратистів і обстрілювалась з трьох сторін. Ми були в певному котлі, але завдання було виконане. З другої спроби нам вдалося її взяти. І вже після того, як ми Савур-Могилу взяли, були дуже рясні мінометні обстріли і там вже я получив поранення від міномету.
Я після поранення провів три місяці в Київському шпиталі, після цього була реабілітація, і це вже планові операції, десь ще операції три має бути».
Руслан Гудзь між операціями свої рани заліковує на своїй рідній Хмельниччині. Говорить, що цілком переослислив своє життя. Відчув цінність людського життя та людей поруч. Готовий сам допомогати й тому не залишив номеру своєї картки, натомість лишив номер телефону – 0983790069.
«Тільки люди, тільки волонтери, це я маю на увазі ту допомогу, яку робили там, на війні. Так же ці волонтери в шпиталі і лікарі дуже відповідально до цього віднеслися. Ніяких питань , ніяких, щоб чогось не хватало з ліків, чи з якоїсь там допомоги».
Декілька разів повторює побажання новобранцям.
«Тим хлопцям, яких мобілізують зараз. Йти і не боятися нічого. Ми йдемо за правду, ми звільняємо свою країну, ми не ліземо на чужу територію. Нічого не боятися, все буде в порядку. І думати головою, це саме головне».
Я не втримують й ще раз перепитую у нашого героя – бійця Руслана Гудзя , як подолати страх на війні.
«Страх це таке поняття доволі цікаве. Найстрашніше було там де гинули люди. Напевно це була Савур –Могила. Але це не страх від війни, до всього звикаєш. Страшніше було там де загинули люди з мого підрозділу – це Савур-Могила».
В ефірі була програма Громадського радіо, “Українські герої”. ЇЇ автор та ведуча Лариса Мудрак.
Це була програма Громадського радіо Українські герої. ЇЇ автор та ведуча Лариса Мудрак. Мені допомагає Дарина Куренная Звукорежисер всіх програм Українські герої Ігор Онисенко.
Програма «Українські герої» на Громадському радіо підтримана Канадським фондом місцевих ініціатив.
