Сьогодні наша чергова розповідь про пораненого українського героя Роберта Руслана. Після трагічних подій в Маріуполі та на території донецького аеропорту київський військовий шпиталь знов і знову наповнений пораненими, їхніми рідними та проблемами порятунку.
Серед поранених, які в останні дні привозять до госпіталю ми побачили Роберта Руслана. Всі починають перепитувати його, так Роберт чи Руслан? Руслан посміхається крізь зранені уста і поточнує, що це його просто прізвище Роберт. Руслану 36 років, він родом з Дніпропетровська, мобілізували його в серпні 2014 року. Руслан Роберт говорить неохоче, про те як воював говорить дуже мало. Найважливіші його спогади про силу та підтримку побратимів, а також звичайні побутові спогади. Руслана Роберта поранили ще в жовтні минулого року.
“Останні 5 років жив в Дніпропетровську, працював на Южмаші шліфовщіком 6 розряду. З першою жінкою розвівся, син є, йому тільки 13 років буде. Зарплату платять з частини от і все. Зараз документи відправили на Київ, бо через воєнкомати дуже проблемно. Помогли трохи люди добрі із часті відправили, бо хлопці з воєнкоматів кажуть, що купу довідок приносиш і треба знов довідки. Так у мене є довідка, що отримав в зоні АТО поранення. Отримую зарплату 2500, але в цьому місяці щось задержали, доки так. А якщо спишуть, то не знаю, далі як треба буде групу робити”.
Висока ампутація однієї ноги і друга нога під загрозою ампутації після вибухового поранення зранене все тіло і обличчя. В кінці січня відправили його до київського військового шпиталю і надія на порятунок однієї ноги є.
“В зоні АТО з серпня. Мене було мобілізовано. 93 механізована бригада, в Пєсках, кулеметник.
Запам’яталося, як картошку на дачах копали. Бо їсти було треба, що робити, приходилось. Хлопців багато, нас 17 чоловік, останній призов, як прийшли, тільки 5 ротіровалися. 12 чоловік ранених. Вбитих немає.
21 жовтня начався мінометний обстріл і попала міна рядом, розірвалося. Ногу відірвало зразу. Коли включився, пищить все навкруг, бо контужений. Джгути накладували, потім знов виключилось. Спочатку потрапив в Красноармійськ, потім вертольотом в Дніпропетровськ , в Мєчнікова, там був 3 місяці. 22 січня опинився в Києві. У мене нога ще недолікована, тут пропонують відрізати. Мені пересадку ще зробили шкіри , тепер на півроку треба ще в гіпс”.
В ефірі програма «Громадського радіо» «Українські герої», її автор та ведуча Лариса Мудрак.
“Потрібен хороший протез, тому що треба якось ходить. Доки не буде права нога вилікувана, то протеза не можна. Так я сам перелазію, але ж неможна на неї ставати”.
Руслан Роберт говорить про те, що шанс на порятунок є. Контакти і номер рахунку в Приват Банку для допомоги Руслану Роберту ви можете знайти на сайті «Громадського радіо» в рубриці «Українські герої», там же є телефони і Руслана і його мами. Номер картки для отримання коштів Приват Банку для допомоги Руслану Роберту, власне його картка Приват Банку за номером 5168742018969299. Якщо ви не встигли записати, то звертайтеся на сайт «Громадського радіо» в рубрику «Українські герої». Наші герої продовжують свою боротьбу за життя , а для країни вони мають бути надважливими персонами все наше мирне життя. І наша допомога, і наш близький родинний біль сьогодні також для кожного з них. Сьогодні ми розповідали про Роберта Руслана з Дніпропетровщини, якому загрожує ампутація другої ноги. Ми маємо сили і час, щоб йому допомогти.
Картка Приват Банку 5168742018969299. Телефон мами 098-766- 56- 34 Роберт Валентина Гаврилівна.
Автор та ведуча програми «Українські герої» Лариса Мудрак, мені допомагає Дар’я Куренная, звукорежисер всіх програм «Українські герої» Ігор Онисенко.
Программа «Українські герої» на «Громадському радіо» підтримана канадським фондом місцевих ініціатив.
