Українські герої. Сергій Храпко

Киянин Сергій Храпко  втратив ліву руку й ліву ногу 16 травня 2015 року, в бою біля Мар’їнки. Він підірвався на міні. А в мирному житті він робив дуже гарні меблі для киян.

З кінця травня він в Київському війському госпіталі в 1 палаті опікового відділення. З ним легко й просто спілкуватися, він мужньо тримається. Секундами ловила себе на думці, що мені все це здається – а 37 річний киянин Сергій зараз підведеться й буде розповідати про свої маленькі бізнесові ідеї та про родину.

«У мене дружина, двоє дітей, батьки. Мобілізований був 21 січня 15 року. Місяць був в Чернігівській області, в Десні в учебці. Тоді вже нас відправили на Київ, а вже з Києва в Донецьку область. Там вже в село Луганське Артемівського району, де ми і тримали оборону. Заступник командира бойової машини БМП 2, оператор-навідник.

Тримали оборону на постах, що зі своєї сторони робили сепаратисти, там максимальна дальність була метрів 800 між нами, максимальна кілометра півтора не більше. Відносна тиша тривала до початку травня, і вже з травня місяця почалися досить масовані обстріли , під одним з яких перепало мені трошки.

Це було ввечері 16 травня. Під одним із під артобстрілів виносили товариша пораненого з ще одним службовцем. Відтягнули його в сторону, у нього було уламкове поранення ноги, почали перев’язку і в цей момент вибухнула в метрах в десяти може міна, яка поранила мене.

Я був при пам’яті , при цьому я вже бачив, що у мене лівої руки немає , а ліва сторона побита уламками. При пам’яті я був до тих пір, поки не приїхала за нами БМП і не забрала на евакуацію. Довго їхали, тому що обстріл продовжувався, а там було чисте поле, під’їхати вони не могли. Наскільки я пам’ятаю, втратив багато крові. Вже потім евакуювали все ж таки. Трохи вщух обстріл. Привезли в Артемівськ , звідти вже вивезли до Харкова. В Артемівську я вже нічого не пам’ятав. А далі вже на Київ, але це все мені вже розказували, бо я того не пам’ятав. Тільки пам’ятаю, як грузили на БМП і далі нічого фактично».

 

Наш важкопоранений Сергій Валерійович Храпко – киянин. Він підірвався на міні 16 травня, втратив ліву ногу та ліву руку, отримав багато внутрішніх ушкоджень. Врятували його бойові побратими. Вони несуть службу й далі поблизу Маріїнки. Я запитала у Сергія про них.

«Зараз ніхто не провідує, бо всі вони несуть службу там. В той день, до речі було ще двох… Командира нашого взводу вбито , і того пораненого, якого ми тягли, його теж тоді. В результаті у нас вийшло двоє двохсотих і ще двоє трьохсотих було крім мене. Трошки там легші поранення, але… Несу службу зараз і далі. Відкотилися на кілометр назад і несуть службу далі, тримають оборону.

Батьки приходять , дружна у мене, допомагає мені дуже,  найголовніше – у мене двоє дітей. Старшому ось буде сім, а меншій донці рік і 2 місяці. Так, що у мене є гарний стимул».

Дружина  важкопораненого Сергій  Храпко –  Наталя.

«Я только что разговаривала с врачом, сказали, главное, чтобы он сел на каталку. Внимательный, любящий, мы вообще никогда не ругались. Семьянин, руки золотые, кстати. Его много кто хвалит в плане рук . Спальню сам сделал. И маме помогал с мебелью».

Наталя Храпко  світиться надією, й ми також тримаємося за надію, що всі разом зможемо допомогти цій родині.

Номер картки Наталі Храпков  Приватбанку 4149497839801752

Наталя залишила свій телефон 097 4403440.  В мирному житті Сергій займався виробництвом та продажем меблів. Хочеться вірити, що ми ще з ним поговоримо колись й про це.

 

Йде другий рік війни. Кому і як допомагати з наших українських поранених – обирати Вам,  дорогі слухачі. Ми вдячні всим, хто чує й хто почув та відгукнувся. Одни із шляхів допомоги – через картку.    Всі дані – на сайті Громадського радіо.

Це була програма Громадського радіо Українські герої.  ЇЇ автор та ведуча Лариса Мудрак. Мені допомагає Дар’я Курєнная. Звукорежисер  програм «Українські герої» Ігор Онисенко. Історія важкопораненого  – на сайті «Громадського радіо».

 Виготовлення цього матеріалу стало можливим завдяки допомозі Міністерства закордонних справ Німеччини. Викладена інформація необов’язково відображає точку зору МЗС Німеччини.