Українські герої. Сергій Крикун

Сергій Крикун, молодший сержант 30-ї окремої механізованої бригади Новоград-Волинська, родом з Харківщини. У зоні проведення АТО перебував з самого початку, але 30 січня, під час штурму Вуглегірська, група потрапила в засідку. Тоді Сергій, висадивши всю піхоту з авто, прорвав оборону ворога, і деякий час відбивався, поки не отримав тяжке поранення в ногу.

«30-го января меня подбили, а 31 нашли. Мы штурмовали Углегорск. Наша задача была обеспечить проход батальона «Донбасс–1» и «Киевская Русь». Мы проход обеспечили, но не все так гладко вышло. Не доезжая до Углегорска, нарвались на засаду. Я уже такие ситуации видел, и понял, к чему они могут привести. Если тянуть резину дальше, то могут положить всех. Я решил сделать волевое решение: скинул всю пехоту с машины, командира выбросил из машины, а сам, пробивши их засады, ломанулся к ним в тыл, и там их расстреливал. Этим я привлек все внимание на себя», – розповів він.

Понад добу Сергій Крикун знаходився без першої медичної допомоги. Цей час пам’ятає не досконало, адже періодично втрачав свідомість від надмірної втрати крові. Йти не міг, повз у напрямку розташування українських військових.

 «Почти сутки. Я полз к своим. Пока было состояние шока, не так было больно. У меня ногу стазу оторвало, то я старался вставать на ногу, пытался идти. Полз потихоньку. От потери крови иногда терял сознания, а потом снова приходил в себя, и дальше полз», – сказав Сергій Крикун.

Невдовзі поряд з нашим героєм почався бій. Він не мав іншого виходу, як поповзти на поле бою. Там він знайшов тіло мертвого солдата, прикрився ним, і таким чином врятувався. Прокинувся в лікарні Артемівська на операційному столі.

«Я как-бы заполз, там труп лежал. Бой шел дальше, они наступали. Потом они раненых добивали, и я успел в своем таком состоянии еще троих убить. Кто меня забрал, я даже не знаю. Последнее, что я помню, это то, что меня заметили. Они пытались на расстоянии меня застрелить. Я увидел труп, под который заполз, и они просто стреляли по трупу. Потом я потерял сознание, и пришел в себя от звука мотора. Я вылез и посмотрел, что со стороны наших едет машина. Потом очнулся в Артемовске на операционном столе», – розповів Сергій.

Отямившись після операції, Сергій не відразу зрозумів, де він. Поряд з ним в цей час стояли лікарі, і вирішували, як витягнути осколок з ока героя. В цю мить Сергій зробив один вольовий рух – витягнув самотужки осколок з ока, після чого впав в кому.

«Какие-то трубочки. Встал, посрывал все это из себя. Смотрю три человека стоят смотрят на меня, один из них говорит: «Как же тебе осколок с глаза вытащить?» Я замечаю, что одним глазом вижу, а во втором торчит что-то. Осколок достал самостоятельно, и опять отключился. Потом еще неделю я был в коме, а потом очнулся уже в Институте им. Ситенка в Харькове. Там Вырва, главрач, он вытащил меня из того света. Меня в госпиталь привезли, посмотрели и сказали: «Парень, дела не будет, туда его к холодным друзьям», – розповів він.

У Харкові Сергієві Крикуну зробили протез, але походити на ньому він ще не встиг, рана після ампутації лівої ноги ще не загоїлася. Напередодні нашої зустрічі герою зробили операцію, після якої, обіцяють лікарі, процес гоїння піде швидше.

«Из Ситенка перевелся в Институт протезирования, где меня протезировали. Вместе с этим приводил себя в форму. Там есть нормальный спортзал, тренера. Потом перевели в военный госпиталь, заканчиваю курс лечения. Протезирование я уже прошел, сегодня операцию делали на ноге. Убирали часть кости, потому что рана не могла зажить», – сказав Сергій Крикун.

Попереду Сергія Крикуна чекає довге лікування та реабілітація. Підлікувавши ногу, нашому герою почнуть робити лінзу для ока.

Допомогти Сергію Крикуну ви можете, перерахувавши кошти на картку:

Приватбанк

5168 7572 8775 0907

(Крикун Сергій Костянтинович)

Катерина Кадер з Харкова, програма «Українські герої», спеціально для «Громадського радіо»

 

 Виготовлення цього матеріалу стало можливим завдяки допомозі Міністерства закордонних справ Німеччини. Викладена інформація необов’язково відображає точку зору МЗС Німеччини.