Українські герої. Сергій Омельчук

Ще на початку весни, як тільки розпочалися заворушення в Криму, чоловік знав, що його можуть мобілізувати, адже має важливий військовий досвід.Однак ні він, ні його побратими не думали, що конфлікт на Сході досягне таких масштабів. Чоловік був впевнений, що за кілька тижнів все закінчиться. Але найстрашніше було попереду.

Сергій Омельчук пригадує ті доленосні для нього події:

«У Володимирі були тиждень часу. З Володимира поїхали на Рівне. Рівному на полігоні перебували три тижні. З полігона поїхали на Дніпропетровськ — в Дачне Дніпропетровської області.  Своїм ходом – БТРом з хлопцями», — каже Сергій.

Місяць на полігоні, а потім по блок-постах з побратимами. Після трагічних подій під Волновахою у травні 2014 року їх відправили на передислокацію в Миколаїв:

«А вже з Миколаївської області виїхали на Луганськ і на Донецьк. Вже звідти почали відправляти на передову. В Луганську – місяць, в Донецьку були. І потім потрапили в Іловайськ котел… 25 числа (серпня, — ред.) ми заїжджали в Іловайськ, ми вже потрапили під обстріл. А 29 дали команду виходити. «Зелений коридор» — це нас типу пропускають. Колона вистроїлась 29-го зранку. Ми перші в машині були, їхали  в боремці», — переповідає пережите боєць.

Чоловік пригадує, що їх постійно обстрілювали.

«Ми їдемо по трасі і на зеленку дивлюсь. Там вже росіяни стояли в зеленці, чекали на нас. Правда, пропустили. Ми спустилися вниз, піднялися знов наверх, поставили українського прапора. Я цей весь час дивився через люк», — пригадує боєць.

Однак ворог не змусив себе довго чекати. І почалися сильні обстріли. Сергій тоді отримав серйозне осколочне поранення у передпліччя.

«Ми повискакували з машини — з боремки. Хлопця ранило. І ті що спереду були, постраждали. Ми повискакували. Відкрили хлопці двері і ми вскочили в кукурудзу. Почали обстріли колони. Потім взяли нас в полон», — каже військовий.

За кілька днів українських бійців обміняли.

«Я був в полоні троє суток. Мене обміняли на російських диверсантів. Мене, Андрюху капітана, замначальника розвідки. Я разом з ним потрапив в полон. Разом в машині з ним їхав».

В полоні надали першу медичну допомогу. Каже, що думав: буде гірше. Коли його мамі казали, що її син в полоні — не вірила.

«Направили в Дніпропетровський госпіталь. Я був там два дні. Приїхали, мене забрали. На Луцьк перевезли. Я в Луцьку лікувався», — розповідає чоловік.

В Сергія та ще кількох бійців вже вдома розпочалися проблеми з документами:

«То я відразу не знав, що треба форму №5. Їздив, добивався в частину ту форму. То туди, то сюди. То кажуть, начмеда нема, того, то я їздив не знаю, скільки разів. То у воєнкомат звертався, воєнкомат казав, що частина має дати це. Але потім в обласний воєнкомат заїхав, поїхав знов в частину. Мене послали знов на воєнкомат, і через прокуратуру добився документів».

Наразі в Сергія на правій руці пошкоджений головний нерв, тому рука дуже мерзне. Нещодавно в Києві чоловікові зробили операцію.

«Полежав там тиждень часу. Приїхав в Луцьк і в госпіталь ветеранів війни звернувся. Тут обстежують нормально», — говорить Сергій.

Лікарі кажуть, що рука відновиться, але з часом. Сергій не втрачає надії, що це станеться найближчим часом. А поки що — лікуватися і чекати.

Волонтери всілякими способами допомагали чоловіку. Волонтер-журналіст Мирослав Ватащук організував збір коштів на операцію Сергію під час джаз-фесту в Луцьку наприкінці літа. Наразі питання щодо матеріальної допомоги Сергію закрите.

Однак, як розповів Мирослав Ватащук, є чимало інших бійців, які потребують допомоги. Найбільша потреба є в термобілизні для нацгвардійців. Тому всіх бажаючих просять допомогти.

Картка ПриватБанк:

4149 4978 3453 2105

Ватащук Мирослав Васильович

Програма “Українські герої“, Аріна Крпака з Луцька, спеціально для «Громадського радіо»

 Виготовлення цього матеріалу стало можливим завдяки допомозі Міністерства закордонних справ Німеччини. Викладена інформація необов’язково відображає точку зору МЗС Німеччини.