Олександра Соколовського в травматологічному відділенні Київського військового госпіталя можна впізнати з першого погляду. Він в інвалідному споміжному візку вимірює коридори та рахує подолані метри: це й вранішня зарядка й вечірній променад. Він посміхається до відвідувачів й радо стає провідником, якщо цього потребує ситуація.
Й одразу важко повірити, що 17 січня в його тілі застрягли 23 осколки від мінного вибуху. Він пережив вже 5 операцій. Ще багато операцій доведеться пережити. А ще не так давно 36-річний український герой з Херсонської області займався виключно мирним бізнесом й був “трошки успішним”.
До війни був майстром по виготовленню меблів, робив багато різних меблів, по всій Україні ставили. Навіть в Донецьку навпроти Донбас Арени, у них там було таке чотирьохповерхове приміщення, і на четвертому поверсі розміщався розважальний центр «Хамеліон». Там я ставив 15 метрову барну стійку рецепшен боулінга.
Я не мобілізований , я доброволець . Першого вересня мене викликали в батальйон «Донбас», тому що анкети я у них заповняв ще з першого призову їхнього. На жаль, аж тільки першого вересня мене призвали. Пробув в батальйоні «Донбас» на навчанні десь півтора, два місяці, а потім своєю командою вирішили перейти в 93 бригаду.
На фронті я був дуже мало, ми виїхали 14 січня на бойові, і 17 січня в нас був перший бій. От це його результати.
Ви знаєте, ці три дні ми тільки добиралися туди до точки, а 17 січня це був наш перший бій, ми наступали на монастир. Це взагалі було 15 – 30 хвилин бою, нас накрило мінометами , дві наші машини. Я вважаю, що це просто доля така, війна, скажімо так. Там у них дуже все пристріляно, дуже важко було добратися до точки вказанної , але наші хлопці все одно насипали добряче.
Сьогоднішня історія в проекті «Українські герої» від Громадського радіо про добровольця, який постраждав поблизу Донецького аеропорту Олексія Соколовського. Перед мікрофоном автор та ведуча Лариса Мудрак.
Багато побратимів нашого героя з 93 бригади, 2 батальйону, 6 роти – нині в госпіталях. Дуже багато в Київському центральному військовому госпіталі. Ну хоч не сумно – каже Олексій. А з тими, хто залишився на фронті – часто буває на зв’язку.
Хлопці всі мають бажання все це завершити як найшвидче, вибити звідти всю цю гидоту і навести лад на нашій землі. От такі бажання, тому що у нас, наприклад, в роті відсотків 60 хлопців вони звідти, з Донбасу. Вони приховують свої обличчя, тому що у багатьох там рідні.
Незважаючи на те, що багато говорять про проросійські настрої на Донбасі, все одно дуже багато людей, які воюють на українській стороні?
Так, дуже багато донецьких і це добре. В батальойні «Донбас» були дуже здивовані, вони питали, що ти з Миколаївської області, а чого ти сюди приїхав? Ну як,кажу, а ви хіба не українці? Це ж і наша земля теж, це ж Україна. Вони дуже вдячні були на той час.
Я їм бажаю триматися і хай насипають далі тим ушльопкам, щоб вони скоріше зрозуміли, що вони не на своїй землі. Бо на своїй землі люди такі безчинства не роблять
А як у вас з довідками, про те, що ви поранені в зоні бойових дій. Вам дали якісь підтвердження про те, що ви поранені на війні?
Ні, поки що нічого цього не має. Я телефонував в частину своїм побратимам, з нашою роти товарищу. Начебто робиться, але коли все це буде… Це ж ще розслідування має пройти, при яких умовах все це сталося.
Я дуже вдячний нашим співвітчизникам, вони дуже багато для нас роблять – це дуже приємно.
У мене є зарплатня картка 5168757275739714. Мій телефон 099-419-57-99
Олексій Соколовський отримав 17 січня цього року мінно-осколкове поранення правої ноги, зламані обидві кістки нижче коліна й вище коліна перебиті, пошкоджена стопа, 23 осколки в ногах та животі. Олексій розлучений, у нього два сини ( Максим 14 років, Богдан 6 років). Він мріє стати на свої ноги та повернутися до своїх побратимів. Повторю його слова “ тому що на своїй землі люди такі безчинства не роблять”.
Зарплатна картка Олексія Соколовського в Приватбанку за номером 5168757275739714. Його телефон 099-419-57-99
В січні – лютому в Київському військовому шпиталі на лікуванні багато донецьких кіборгів. Є й ті, хто тримав оборону поблизу в навколишній точках. Серед таких поранених – Олексій Соколовський.
Це була програма Громадського радіо Українські герої. ЇЇ автор та ведуча Лариса Мудрак. Мені допомагає Дарья Куренная. Звукорежисер програм Українські герої Ігор Онисенко.
Програма «Українські герої» на Громадському радіо підтримана Канадським фондом місцевих ініціатив.
