Українські герої. Віктор Андрійчук

Віктор Андрійчук втратив ліву руку, а ліва нога та стегно важко пошкоджені вибухом міни. Він не хоче нічого говорити про війну своєму молодшому брату. Він вірить, що все зможе забути.

Віктор Олегович Андрійчук — ще зовсім молодий хлопчак. Йому 21 рік, він родом з Київщини (селище Гаврилівка Вишгородського району).

«Я сам мобілізований, але строкову службу проходив у 2012-2013 році. У 2013 році я був демобілізований, але потрапив на Майдан зі своїх причин, після чого пішов добровольцем до 11 батальйону.

Служив в 11 батальйоні „Київська Русь“, після підготовки ми були перекинуті до Дебальцевського району. Стояли місяць у районі Слов’янська, потім були перекинуті до Дебальцевського району. І там наш батальйон розкидали по Донецькій і Луганській області. Мій був перекинутий до селища Уткіно, після чого тиждень відстояли у Федорівці, звідти пробивали свій перший захід у зону АТО в Нікішино.

До року у мене не вистачило буквально два дні, я отримав свої поранення в районі Донецького аеропорту. 12 травня почався штурм близько 4 години ранку. Наша позиція була обстріляна із зенітної установки, після чого приїхав на її місце танк і повністю по нам розрядився. Відповіді давати з тяжкого озброєння нам командування не дало.

Ми стояли на шахті Бутовка, і після закінчення цього обстрілу буквально через кілька день тиші почався новий штурм. Спочатку нас накрили артилерією 152-мілімітровою. САУ або гаубиці… Після чого почався штурм піхоти і обстріли з протитанкової зброї, саме СПГ і РПГ, також ПТУРів.

Я повністю при тямі. На момент коли мене поранило мене просто відкинуло в сторону, я був при свідомості. Після чого мене відтягнули в більш безпечне місце і надали першу медичну допомогу.

Після цього мене ще довго перевозили, оскільки на тягачі мене доставляли до найближчого нашого медичного батальйону, потім перегружали на карету швидкої військову, а після цього мене доставили в Желанне і перевантажили на карету швидкої, більш пристосовану для перевезення важких поранених. Потім вертольотом забрали до Дніпропетровська».

Його довго рятували в Дніпропетровську й згодом в Київському війьковому шпиталі. З часу поранення минув місяць й зараз лікарі окі

«Ампутована ліва рука до ліктя і перелом лівої ноги в двох місцях, також частково роздроблена з лівої сторони тазова кістка. Часткові опіки, уламкові проникаючи поранення і зламана ключиця. Поруч зі мною зараз знаходиться моя мама і інколи приїжджає молодший брат Максим. Я думаю, все що йому потрібно буде розкажуть в школі».

Весь час нашої розмови біля ліжка Віктора молодший брат Максим , якому 10 років дорослим й спокійним поглядом дивиться на мене. Так ніби дає згоду на кожне сказане братом слово.

«Знаходжу слова, щоб він був здоровим, ріс, і щоб у нього була велика рідня. Ні, я це буду пам’ятати завжди. Він дав нам життя, він рятує Україну».

Наша розповідь сьогодні по пораненого Віктора Андрійчука. Його мама Оксана Вікторівна Андрійчук любить сина безмежно, оскільки він в її житті є надія, помічник й захисник.

«Він в сільській школі вчився, після школи трошки працював на Гаврилівській птахофабриці, потім армія. В нього характер такий, що він послухає, те що мама йому скаже, скажу „угу“, розвернеться і зробить своє. Дома завжди допомагав мені у всьому. Він міг і їсти зварить, він любить варити їсти. Там він варив також їсти для хлопців. І в хаті міг по прибирати, то він мені у всьому допомагав.

Нам сказали зараз їде загоєння рваних ран, а потім буде другий етап — кості. Апарет Єлізарова зараз, але не знаємо як буде з бедром, мова йшла про те, щоб робити на стегні операцію в Німеччині».

З мамою нашого українського героя Віктора Андрійчука можна зв’язатися за телефоном 097 678 2160, а допомогу коштами перераховують нас рахунок її сина в Приватбанку за номером 5211 5374 4862 6916

Це була програма Громадського радіо «Українські герої». Її автор та ведуча Лариса Мудрак, якій допомагає Дар’я Курєнная. Звукорежисер програм «Українські герої» Ігор Онисенко.

Виготовлення цього матеріалу стало можливим завдяки допомозі Міністерства закордонних справ Німеччини. Викладена інформація необов’язково відображає точку зору МЗС Німеччини.