«Коли на тебе дивляться 5 автоматів, нормально мислити не можеш»: Ольга Носовець про евакуацію з-під Ірпеня

Ольга Носовець: Більшість днів ми провели в окупації. Спочатку ми приймали сім’ї, які евакуювалися із Ірпеня. А коли на наші вулиці зайшла техніка окупантів, ми лишалися у нашому кооперативі. Нас було 11 людей. Перші дні ми мали світло, газ. Із часом пропало світло, потім газ. Сніг, морози. Дуже холодно. Ми ховалися у підвалах. Обстріли вдень і вночі. Згодом ми звикли. І коли обстріли були не такі сильні, ми виходили з підвалу та допомагали сусідам. Запас їжі ми мали.

Але були різні ситуації. Наприклад, заїхали окупанти та під криницею поставили свій БТР, через що ми 4 дні не могла набрати води. Щоб не ходити по вулицях напряму, ми попрорізали ходи між парканами. Таким чином пересувалися «по дворам» так би мовити.

Зв’язку не було. Інформацію ми ніяк не споживали. Тільки радіо. Дуже не вистачало нам чіткої інформації. Чи буде зелений коридор? Де? Через які населені пункти проходитиме? Автобуси чи власні авто? Зовсім випадково ми дізналися про зелений коридор.

Читайте також: «Застрелили чоловіка та ґвалтували мене, коли вдома був син»: злочини російських військових

Сусід нам розказав про колону авто з білими стрічками. Ми зрозуміли, що то евакуація. Ми вибігли на дорогу, а там вже поставили пункт пропуску, організований окупантами. російські військові з автоматами сказали, що дають нам 30 хвилин на збори: «Ви сабірайтесь. А там пасмотрім». Ми швидко щось схопили з речей, побігли по сусідах аби запитати чи хтось також хоче виїхати, забрали сусідку, кота. Сіли в авто. І якимось дивом виїхали.

• Коли на тебе дивляться 5 автоматів, нормально мислити не можеш.

Ми не знали випустять нас чи розстріляють. У нас нічого не забрали, просто перевірили багажник. Документи, гроші, телефони, ноутбуки — все залишилось у нас. Хоча я знаю історії, коли забирають все.

Читайте також: Гаряча лінія щодня обробляє понад 10 тисяч заявок: як допомагають людям на Київщині?

Дорога була страшною. Постійно постріли, вибухи, горіли будинки, окупанти просто у дворах місцевих мешканців понаставляли своєї техніки. Коли сидиш в машині та чуєш постріли, не розумієш куди стріляють: далеко, поруч або прямо в твою машину.

• Не можу сказати чи стріляли по нашому коридору, він був досить довгий, але тихо не було ні хвилини.

Ми виїхали. Наразі ми в безпеці. Нікому не бажаю такого пережити. Попри все побачене, я впевнена, що Україна переможе. Слава нашим героям.

Повністю програму слухайте в аудіофайлі

Слідкуйте за найоперативнішими оновленнями у Twitter Громадського радіо

Також підписуйтеся на наш Telegram-канал Новини від Громадського радіо

Підтримуйте Громадське радіо на Patreon, а також встановлюйте наш додаток:

якщо у вас Android

якщо у вас iOS