«Усе місто було в заручниках, а тепер воно вільне і щасливе попри небезепеку» — письменниця Тамара Горіха Зерня про Херсон

Тамара Горіха Зерня: Ми з моєю видавчинею давно пообіцяли собі з’їздити в Херсон, як тільки буде така можливість. Там багато наших друзів і читачів. Ми їздили з культурною та допомоговою місією. Ми зробили невеликий збір. Назбирали речей, гуманітарної допомоги, купили свічки, ліхтарі, сублімовану їжу і поїхали.

Звільнений Херсон

Тамара Горіха Зерня: Херсон справляє незабутнє враження. Він темний, чорний, постарівший, виснажений. Він виглядає так, як виглядає людина, яку випустили з концтабору. Одночасно з цим Херсон світлий, незламний, наполегливий і рішучий.

Мені було страшно там. Вночі були масовані обстріли. Люди, у яких ми зупинилися, не нервували зовсім. «Обстріли та й обстріли». Вони розрізняють коли прильот і відльот, які види зброї. На моє питання чому вони не панікують мені відповіли: «Це таке щастя, що ми вже вільні. Нас вже не лякає абсолютно нічого. Навіть приліт не страшний, якщо ми в Україні». Це їхнє щастя неможливо описати та передати словами. Це треба бачити. Це неймовірно.

Побут

Тамара Горіха Зерня: Світла не було. Ніби днями вже дали частково електрику критичним об’єктам. Води немає. Газ є. Газ — це порятунок. На ньому можна варити їсти, ним можна грітися. Побут складний. Але, як кажуть місцеві, в окупації він був значно складніший. Місцеві кажуть, що не купували та не брали від росіян нічого. Вже в самому кінці довелося купувати корм для котів, тому що вже не було зовсім. Для себе нічого не брали. Шукали своє. Треба було викручуватися.

• Пані, у якої ми жили, казала, що стільки накупила макаронів і тушонки, що тепер нічого не боїться.

Херсонці дуже скучили за українськими продуктами. Те, що пропонували росіяни, було значно гіршої якості та набагато дорожче. Навіть ті, хто через обставини мав купувати російські продукти, кажуть, що наші продукти значно кращі. Коли заїхав АТБ, вишикувалися кілометрові черги. Не знаю навіть з чим порівняти. Люди готові стояти цілий день в черзі, щоб купити свої, українські, рідні продукти.

Колаборанти

Тамара Горіха Зерня: Є великий ризик реваншу колаборантів. Багато хто втік разом із росіянами. Але велика кількість і лишилася. Важливо не проґавити момент і не допустити колаборантів до доступу прийняття рішень. В Херсоні з цим справляються. Всі ми знаємо про херсонських партизанів. А от в маленьких селах ситуація складна. Є кричущі випадки.

Люди з керівництва допомагали окупантам, розповідали де і що можна вкрасти і так далі. А потім, коли зайшли ЗСУ, з синьо-жовтими прапорами вийшли до них на зустріч. І тепер всіма силами намагаються знову потрапити в керівництво і очолити, як мінімум, розподіл гуманітарної допомоги. Наші це бачать, намагаються протидіяти. Досить успішно, але проблема залишається серйозною.

Наприклад, власниця магазину, єдиного в селі, віддавала окупантам безкоштовно мішками хліб — дефіцит на той час. І не тільки хліб. Каву, чай, посмішку, обійми. А коли прийшли наші, їм в цьому магазині продали 4 буханці хліба і 4 банки напою за 1200 гривень. Такі випадки є. Якщо заплющити на них очі і не дотиснути, ми матимемо проблеми.

Символи спротиву

Тамара Горіха Зерня: Люди робили брошки, прикраси в жовто-блакитних кольорах. Багато мотанок, які потім місцеві роздавали військовим. Плели стрічки на руки. Молилися над кожною стрічкою. Одна пані принесла мені варення. На банці написано «Торгова марка „Виготовлено в окупації“. Місто Херсон». Люди чинили спротив різними способами.

Нам розповідали такі історії, від яких перехоплює подих. Люди переховувалися від окупантів. Хто де міг. За своїми адресами не жили та не з’являлися. На нашій зустрічі був хлопчина, який 7 місяців не виходив із дому взагалі. Він був з ТРО. Окупанти мали його у своїх списках. Він знав, як тільки він вийде на вулицю і його хтось побачить, є великий ризик, що він не повернеться живим.

Спочатку окупанти затримували тих, хто був у їхніх списках, або на кого були доноси. Потім пішли повальні облави та арешти. Дуже легко можна було потрапити «на підвал» за те, що не так глянув і не так посміхнувся. Все місто було в заручниках. А тепер воно вільне. Вільне і щасливе. Попри небезпеку та безліч проблем.

Читайте також: Росіяни отримували насолоду від тортур місцевих на Херсонщині — учасник місії документування Truth Hounds

Повністю розмову слухайте у доданому аудіофайлі

При передруку матеріалів з сайту hromadske.radio обов’язково розміщувати гіперпосилання на матеріал та вказувати повну назву ЗМІ — «Громадське радіо». Посилання та назва мають бути розміщені не нижче другого абзацу тексту

Підтримуйте Громадське радіо на Patreon, а також встановлюйте наш додаток:

якщо у вас Android

якщо у вас iOS