06.04.2022 13:50

Документування воєнних злочинів — запорука перемоги у міжнародних судах — Романцова

Про документування воєнних злочинів говорили з Олександрою Романцовою, виконавчою директоркою Центру Громадянських свобод.

Ведучі1

Єлизавета Цареградська

Гості1

Олександра Романцова

Документування воєнних злочинів — запорука перемоги у міжнародних судах — Романцова

Слухати на подкаст-платформах

Soundcloud

Як слухати Громадське радіо

--:--

Орієнтовний час читання: 3 хвилин

Олександра Романцова: Україна підписала багато корисних і важливих міжнародних документів, які встановлять певні стандарти прав людини. Є міжнародне гуманітарне та кримінальне право, яке виникло на тлі Першої світової війни. Війна, на жаль, ще й досі вважається законним методом дипломатії.

Міжнародні злочини:

воєнний. Той, який порушує правила й обмеження війни;
проти людяності. Випадки, які трапляються на окупованих територіях;
геноцид. Наприклад, голодомор і депортація кримських татар в 1940-х роках;
агресія. Усе, що росія зараз робить проти нас. Починаючи від перепони нам в міжнародній політиці.

Що таке воєнні злочини?

Олександра Романцова: Воєнні злочини зараз найбільша категорія. Їх види зазначені в Римському статуті. Що ж включається в воєнні злочини? Наприклад, ми були з групою документаторів у Бучі. Розглядали там один із видів воєнних злочинів — використання російськими військами школи в якості вогневої точки. При тому, що в підвалі цієї школи знаходяться 62 людини, які ховаються від обстрілів. А ще росіяни в цей підвал кинули 4 шумові гранати. Оце ознаки воєнного злочину. Закладати вогневу точку в будівлі школи — не є необхідним для воєнної переваги. За міжнародним правом, такі засоби використовувати не можна. Такі випадки треба фіксувати. Тому існують документатори.

Читайте також: Нам треба змиритись із тим, що доведеться робити багато ексгумацій — правник Микола Гнатовський

Хто такі документатори?

Олександра Романцова: Документатори існують в міжнародних структурах ООН, ОБСЄ, Ради Європи. Також є правозахисники, які документують воєнні злочини. Документування відбувається шляхом польових виїздів на місце скоєння злочину або збирання свідчень цивільних, які стали жертвами або свідками.

Документування — це первинний збір інформації. Далі це описується з юридичної точки зору і передається в Міжнародний кримінальний суд, трибунал ООН або Європейський суд з прав людини.

В Україні створений департамент, який займається документуванням від імені держави. Ми маємо державну структуру — це великий плюс. Країна, яка сама береться за документування воєнних злочинів, — це країна, яка демонструє співпрацю з Міжнародним кримінальним судом. Така країна найменше підозрюється в тому, що системно порушує правила війни.