Історія героїв «Азовсталі», яку б учили в школах, відіграла би більшу роль, ніж чергова концепція патріотизму — Лідія Смола

Говорили з професоркою, докторкою політичних наук Лідією Смолою.

Патріотизм на папері

Лідія Смола: Можу сказати, що почалася підготовка до наступних президентських виборів, тому згадується про різні електоральні групи. Я тут згадала, як діюча влада говорить про себе як про піонерів, як про першовідкривачів, бо президент і міністр молоді і спорту говорили, що вони почнуть все це робити. Але мені у відповідь на всі ці заяви хотілося б сказати, що в епоху інтернету дуже легко перевірити, наскільки відповідають дійсності ті чи інші слова політиків.

Адже концепція національної системи виховання була затверджена у 1996-му році. У 2006-му році при апараті РНБО була спочатку створена робоча група з питань патріотичного виховання молоді, і було ініційовано загальнодержавну концепцію національно-патріотичного виховання, яка була затверджена у 2009-му році.

У 2012 році була створена нова концепція громадянської освіти і виховання. У 2013-му році знову була затверджена нова загальнодержавна цільова програма патріотичного виховання, і вона мала діяти з 2013-го по 2017-ий рік. На жаль, жодна з цих концепцій не була втілена в життя.

В червні 2015-го року Міністерство освіти і науки затвердило нову концепцію національно-патріотичного виховання на 2015-2019 роки. І у жовтні 2015-го року вийшов указ президента про стратегію національно-патріотичного виховання дітей та молоді на 2016-2020 роки. Там говорилося багато тих слів, які говорив і діючий президент — про посилення патріотичного виховання, переосмислення заходів тощо.

Тому коли була затверджена нова стратегія національно-патріотичного виховання у травні 2019-го року і було заявлено, що це перша стратегія такого роду в історії незалежної України, це звучало трошки кумедно, тому що вона була не перша і, мабуть, і не остання. Відтак я подумала про те, що вартувало б подумати тим, хто готує документи, бути більш ретельними у виборі слів.

---

Читайте також: Окупанти тікають з Херсонщини до Мелітополя — мер

---

Патріотизм на практиці

Лідія Смола: Якщо ми візьмемо світову практику, то, наприклад, у США, де проживають дуже патріотичні громадяни, підхід до патріотичного виховання — це добровільна діяльність молоді. Тобто немає системної участі держави. У Сполучених Штатах пішли дуже правильним шляхом — вони творять оце найпатріотичніше кіно. Ми знаємо, що якщо прилетять інопланетяни, то американці всіх врятують, якщо станеться якийсь світовий катаклізм, то американці також всіх порятують. Я трішки іронізую, але американське кіно вчить патріотизму у дрібницях. Вони усіляко демонструють переваги свого способу життя. Я думаю, що фільми у них знімають патріоти, тому воно виходить таким дуже патріотичним.

Окрім цього, в США існує потужний скаутський рух, у них змалечку говорять про великі успіхи, перемоги, досягнення, про важкий шлях такої великої могутності країни. Американські діти з дитинства у навчальних закладах починають свій день з клятви вірності прапору. Також патріотизм у них поширюється через Збройні сили. Я думаю, що, коли наші ЗСУ дають можливість нам жити, то вони можуть запроваджувати патріотичні установи.

Так само можна говорити про країни Європи, які зазвичай використовують такі ненав’язливі методи патріотичного виховання — через посилення гордості за країну.

Якщо говорити за Україну, то у нас залишився радянський підхід до виховання патріотизму. Бо те, що президент говорив, воно є певною калькою з російських виступів — виходить президент і розповідає, як прекрасно буде жити молоді. Як на мене, президент повинен був би говорити про аудит програм, бо їх дуже багато, аналізувати державні програми молодіжного будівництва.

---

Читайте також: Підтвердженої інформації щодо вивезення Прокопенка та інших захисників «Азовсталі» до РФ немає – Павліченко

---

«В Україні залишився радянський підхід до виховання патріотизму»

Якби ми говорили про реальне патріотичне виховання, то вартувало б, як на мене, дати державне фінансування «Пласту», тому що вони вже довели, що «Пласт», який існує з 1911 року, може бути елементом системи патріотичного виховання.

Більшу патріотичну роль грало б не обговорення того, що ми маємо викинути зі шкільної програми Толстого «Війна і мир», хоча це треба зробити, а розповіді, наприклад, про матроса Віталія Скакуна, який підірвав ціною свого життя Генічеський автомобільний міст, аби уповільнити просування ворога. Чи згадати сержанта-розвідника Ярослава Журавля, який вирушив забирати тіло командира, прийняв на себе вогняний удар і його не винесли з полю бою.

А чи знає молодь України імена героїв-титанів полку «Азов»? Можливо, згадають Дениса Прокопенка — командира полку, можуть згадати ще Дмитра Козацького, знімки якого ширять по всіх світових медіа. Мабуть, згадали б ще Сергія Волинського («Волина») — командира 36-ї бригади Морської піхоти, який прорвався на Азовсталь і який звернувся із заявою до світових лідерів. Але герої Азовсталі — не тільки ці три особи.

• Тобто патріотизм молоді виховується не на державних інституціях, а на конкретних історичних постатях, які ціною власного життя, власного здоров’я і свободи захищають нашу державу.

Тобто історія захисників Маріуполя, про яку б говорили в школах, університетах, більше грала б роль, аніж чергова концепція виховання патріотизму.

А ми побачили те, що ми бачимо завжди перед початком виборів. Ми бачимо декларацію, популістські заяви. Є вислів, що патріотичне виховання — це планомірна, виховна діяльність, спрямована на почуття патріотизму — таке кліше із підручника. Але патріотизм — це поєднання двох дуже важливих речей: любові до країни, в якій ти народився, і відповідальності за вчинки, за голосування тощо.

Війна зробила з молоді патріотів

Лідія Смола: Війна вчить патріотизму, і не тільки війна. Я суджу по своїх студентах, які виїхали закордон. Вони мені кажуть, що, тільки поїхавши в Ірландію, Італію, Англію, Польщу, Німеччину, зрозуміли, в якій прекрасній країні ми живемо. Це і про лікарів, і про інтернет-трафік, про красу, про їжу і про все інше. І попри недолугі зусилля влади, це воєнне покоління росте патріотичним, бо патріотизм у них формується не через програми, а через реальних героїв, через тих людей, які справді борються за мирне небо, за те, щоб Україна існувала. Це покоління буде виростати патріотами, тому що воно бачить, як любов до країни проявляється в діях людей, які пішли на фронт, виборюючи нашу незалежність.

Повну версію розмови можна прослухати у доданому звуковому файлі

Підтримуйте Громадське радіо на Patreon, а також встановлюйте наш додаток:

якщо у вас Android

якщо у вас iOS