Кому потрібен договір про контроль над ядерною зброєю?

Гостя — Поліна Сіновець, директорка Одеського центру зі стратегічних студій та ядерного нерозповсюдження.

Поліна Сіновець: Це договір, який регламентує не використання ядерної зброї, а кількість ядерних боєголовок і носіїв стратегічного характеру. Тобто тих, які з Росії досягають США та навпаки з США в Росію. З часів 1970-х років СРСР та США завжди мали такий договір. Він дозволяє обом сторонам знати скільки у супротивника чого, як воно розгорнуто, як літає, коли хто що випробовує тощо. Це забезпечує певну прозорість. Якщо ти знаєш що є у твого умовно ворога, ти більш-менш спокійний і не думаєш, що він нападе першим. Це стабілізує баланс ядерних озброєнь і нейтралізує кількість можливих кризових моментів.

Чому Байден підняв цю тему зараз?

Поліна Сіновець: Нещодавно почалася оглядова сесія договору про нерозповсюдження ядерної зброї. Цей договір був підписаний ще у 1970 році. Кожні 5 років відбувається конференція з розгляду його ефективності. Зараз всі розуміють, що найбільш болісний діалог — це діалог РФ та США. З точки зору стратегічних озброєнь. У 2026 році договір стратегічних озброєнь закінчується. Якщо не буде підписаний новий договір, то кожна зі сторін втратить будь-яке розуміння що у кого є і скільки та не будуть пов’язані зобов’язаннями не робити нові боєголовки та ракети.

Росії це вигідно. У них зараз багато клопоту з Україною. Оборонний бюджет США фактично в 10 разів більший ніж у РФ. Але Росія може грати на Україні. Казати: «Давайте ви не будете постачати Україні зброю, а ми тоді будемо з вами розмовляти». Головне, щоб Україна не стала розмінною картою в цій грі.

Читайте також: Не лише Шольцу складно відмовитися від Росії: у чому проблема Європи?

Повністю програму слухайте в аудіофайлі

Підтримуйте Громадське радіо на Patreon, а також встановлюйте наш додаток:

якщо у вас Android

якщо у вас iOS