Критерії жаху змінювалися щодня: історія виживання маріупольця

Житель заблокованого Маріуполя Павло розповів про те, що пережив упродовж місяця у місті.

Ведучі

Євген Савватєєв

Гостi

Павло

Критерії жаху змінювалися щодня: історія виживання маріупольця
https://media.blubrry.com/hromadska_hvylya/static.hromadske.radio/2022/04/hr_marafon_v-2022-04-12_pavlo_mariupol1.mp3
https://media.blubrry.com/hromadska_hvylya/static.hromadske.radio/2022/04/hr_marafon_v-2022-04-12_pavlo_mariupol1.mp3
Критерії жаху змінювалися щодня: історія виживання маріупольця
0:00
/
0:00

З міркувань безпеки називаємо лише ім’я гостя.

«Там мій дім, друзі»

Павло: В усіх новинах про реакцію світової спільноти на блокаду Маріуполя, які я чув, йшлося про стурбованість. Вона ніяк не допомагала українцям виживати, шукати їжу, знаходити прихисток від російських снарядів, які летять у житлові будинки.

До міста я приїхав з відрядження з безпечного Львова 25 лютого. Я знав, куди їду. Мене питали:

«Навіщо повертаєшся? Що ти там робитимеш?».

Відповідав:

«Там мій дім, друзі, я не знаю, чи зможу відсидітися у теплі».

В облозі я був понад місяць.


Слухайте також: «рф стирає Маріуполь з лиця Землі разом з людьми»: житель, якому вдалося виїхати


Де брали воду?

Павло: Технічну воду знайшли біля дому, у підвальному приміщенні на території будмайданчику. На початку війни дізнався, що за 15 хвилин від мого будинку є криничка з питною водою. До неї сходилися люди з нашого району, ставали у чергу, допомагали старшим чоловікам та жінкам. Коли випав сніг, топили його, бо невідомо було, що чекає на нас далі. У нас є собака, яку теж треба було напувати,  годувати. Стратегічний запас води ще був у бойлері.

Небо Маріуполя

Павло: На початку вважав найстрашнішим звуком свист снарядів, що летять у твій бік: достеменно не знаєш, де впаде міна чи щось інше. Жахливішим виявився звук літака, який над тобою скидає бомби. Критерії жаху змінювалися щодня.


Читайте також: «рф стирає Маріуполь з лиця Землі разом з людьми»: житель, якому вдалося виїхати


Де ховалися?

Павло: Дехто ховався у звичайних підвалах. Це не облаштоване бомбосховище. Окремі підвали не відчиняли, бо у них було дороге обладнання, боялися, що його винесуть.

Я спав удома між двома стінами з мамою та собакою. Коли почали прилітати снаряди майже до нашого будинку, мешканці вийшли та вирішити зламувати двері у підвал, аби ховатися там. Хтось вирішив їхати з рідного міста.

Зв’язок зник через 5 днів

Павло: Мобільного зв’язку не стало на 5-6-й день. Можна було якимось дивом спіймати сигнал «Київстару» на вищих поверхах, однак він був нестабільним. Страшно, коли бачиш з вікна, що бомблять район, де живуть твої близькі. Але не можеш їм подзвонити, щоб дізнатися, чи у безпеці вони. Наступного дня ти під обстрілами, свистом снарядів, гулом літаків, які скидають бомби, йдеш туди. Врешті бачиш рідну тітку живою. Вона плаче, обіймає тебе зі словами:

«Боже, коли ж це все закінчиться?»

Ти маєш підбадьорити її, запевнити, що усе буде добре. Проте знаєш, що це лише надія. Жодної упевненості нема.

Вулиці Маріуполя

Павло: Спустошення, вирви від вибухів, гради, що застрягли в землі. Сталеві ворота завтовшки у 4 мм пробиті наскрізь — якби тут була людина, від неї нічого б не залишилося. Але треба було йти далі. Повз купи сміття, комп’ютерні запчастини, які вже нікому не допоможуть. Люди полишили їх, рятуючи найдорожче — свої життя.

Евакуація

Павло: У моєї тітки була старенька «Лада». Її ремонтували тричі на рік. Запас ходу у неї був щонайбільше з Маріуполя на дачу. Про довші турне для цієї автівки навіть не було мови. Коли я вчергове прийшов до своєї тітки, її будинок палав, вона була вдягнена та вирішувала, що робити далі. Запропонував їй виїжджати. Вона заперечила:

«Куди ми поїдемо? Там усюди скло».

У людей був ірраціональний страх. Вони думали, що у підвалі свого міста вони у відносній безпеці. Поїхати за його межі боялися. Вмовив тітку виїхати. Завели її «Ладу» під прильоти мін. З міста вдалося вивезти тітку, моїх маму та сестру,  ще одну родичку, трьох собак та кішку.  Я з чоловіком моєї сестри дійшов пішки до села Мелекіне. Так евакуювалися із заблокованого Маріуполя.


Читайте також: Маріуполь намагаються взяти 14 тисяч російських військових — майже 10% сил рф для вторгнення


Нагадаємо, Маріуполь в облозі з 1 березня, 90% міста знищили російські військові.

Повністю програму слухайте в аудіофайлі

При передруку матеріалів з сайту hromadske.radio обов’язково розміщувати гіперпосилання на матеріал та вказувати повну назву ЗМІ — «Громадське радіо». Посилання та назва мають бути розміщені не нижче другого абзацу тексту

Слідкуйте за найоперативнішими оновленнями у Twitter Громадського радіо

Також підписуйтеся на наш Telegram-канал Новини від Громадського радіо


Підтримуйте Громадське радіо на Patreon, а також встановлюйте наш додаток:

якщо у вас Android

якщо у вас iOS