На деяких блокпостах рф стояли 18-річні хлопці і ховали очі: якою була евакуація з Маріуполя?

Гість — Микола Осиченко, керівник телерадіоорганізації «Маріупольське телебачення», якому 15 березня вдалося разом із родиною евакуюватися з Маріуполя. Ця розмова записана 17 березня.

Микола Осиченко: Є почуття провини, що я зміг сьогодні вночі виспатися, а сотні тисяч людей — там і такої можливості, на жаль, не мають. Тому сьогодні мені набагато краще. Я дуже сподіваюсь, що багато людей змогли сьогодні виїхати. Люди, які зв’язувалися зі мною, казали, що багато людей, не те, щоб виїжджали. Вони виходили пішки з міста. Йшли просто туди, де не літають літаки, ракети поки що.

Моя колега, мати-одиначка, з сином виїхала з Маріуполя, потрапила під обстріл, тому що там немає ніякого режиму тиші. Вони, на щастя, вижили, але їй пробило радіатор авто. Вона була вимушена в Урзуфі залишити машину і попросилася в попутку до людей. Її ледве взяли з двома маленькими рюкзаками і документами. Люди лишили пів життя вдома, а пів життя — в цій машині, яка потрапила під обстріл. І таких історій зараз купа.

Люди в Маріуполі навіть не знають, що існують якісь там зелені коридори. Люди не те, щоб лишилися без води, їжі, без соляри, вони навіть не знають, що можна виїхати. В мене всі ці дні був страх, що можна виїхати і стати мішенню на трасі.

В Запоріжжі, в тому місці, куди нас привезли поліцейські колоною машин, мене побачила співробітниця, вона розплакалася в мене на плечі. У нас не було зв’язку всі ці тижні. Вона сказала, що вони дізналися про евакуацію випадково. В той день вони вийшли з підвалу, щоб розпалити вогонь і закип’ятити води діткам, які з ними жили. Вони побачили багато автівок, які проїжджали повз. Вони зупинили одну, запитали що відбувається, їм пояснили, що начебто можна виїхати. Вони тут же сіли в авто і виїхали.

• Вона ридала і казала, що вони вже виїжджали під вогонь з вертольотів.

Ми виїхали з Маріуполя, направлялися в бік Мангуша. Я дуже злякався, до мурашок, тому що на зустріч до нас їхали такі ж колони з надписом діти, в мене була думка, що людей розвертають. Ми розділили воду між усіма машинами. Але розуміли, що цієї води на 2 дні. Якщо не пити і лише давати її дітям і дідусям-бабусям. Ну і нам, хоча б трошки, щоб не засохнути. Їжу ми теж всю лишили, з собою ніякої їжі не брали. Ми розуміли, що їжа важлива тим людям, які лишилися.

Я зупинив одну з машин (в мене була думка, що, може, випускають тільки жінок і дітей)…

• Я запитав, чому вони їдуть. Вони сказали, що вивезли своїх близьких і повертаються в Маріуполь за тими людьми, хто лишився. Я, чесно кажучи, мабуть, так би не зміг.

Я би не повернувся. Можливо, це малодушно. Це момент, який відроджує віру в людей.

На блокпостах росіяни перевіряли документи. Інколи на блокпостах перевіряли документи абсолютно молоді пацани, їм років по 18. Інколи вони сором’язливо ховали очі. На Токмаці Запорізької області перевіряли телефони.

Повністю програму слухайте в аудіофайлі

Читайте і слухайте також: «рф стирає Маріуполь з лиця Землі разом з людьми»: житель, якому вдалося виїхати.