Гостя — речниця представництва міжнародної організації з міграції в Україні Варвара Жлуктенко.
Варвара Жлуктенко: Торгівля людьми далеко не завжди передбачає саме викрадення. Людей можуть просто вербувати. Це особливо актуально, коли йдеться про дорослих. Сьогодні ми маємо повідомлення про спроби торгівлі людьми, про підозрілих осіб, які чатують біля пунктів перетину кордону на молодих жінок, дівчат, які подорожують самостійно, і їх наполегливо запрошують скористатися саме їхніми безкоштовними послугами з перевезення. Людей старшого віку вони чомусь не запрошують до своїх бусів. І коли їх починають запитувати їхні імена, просять показати якісь документи, вони дуже негативно на це реагують і перестають чіплятися до українських жінок та дівчат.
Також ми маємо повідомлення на нашу безкоштовну гарячу лінію 527 (яку ми підтримуємо вже багато років поспіль і яка надає консультації з питань безпечної міграції і протидії торгівлі людьми) про ситуації, коли українські жінки шукають помешкання за кордоном і в результаті тривалого листування з якимось люб’язним паном, який пропонує своє помешкання безкоштовно, потім з’ясовується, що він хоче, щоб йому за це безкоштовне помешкання надавали сексуальні послуги. Дякувати богові, це з’ясувалося тоді, коли жінка ще була на території України, відповідно, вона припинила з ним спілкуватися, відмовилася саме від цього варіанту.
Читайте також: Доки розберешся — можна посивіти: що не так у комунікації диппредставництв з біженцями?
Люди, які залишаються в Україні, зокрема, і внутрішньо переміщені особи, яких, за нашими останніми оцінками, вже близько 7,7 млн також є надзвичайно уразливими. Багато з цих людей втратили можливість заробітку, свою роботу, і, прагнучи знайти хоча б якісь можливості забезпечити себе, вони також можуть потрапляти в дуже ризиковані ситуації, аж до ситуації торгівлі людьми.
Тут ідеться і про жінок, і про чоловіків. Так, наприклад, на нашу гарячу лінію звернувся переселенець, який шукав на новому місці роботу, я йому запропонували підробіток вантажником, обіцяли розраховуватися щодня. Але коли він приїхав на це потенційне місце роботи, побачив там височенну огорожу, багато охорони. Йому сказали: «Мусиш нам віддати свій паспорт, довідку внутрішньо переміщеної особи». Він зрозумів, що щось не те, і пішов звідти, ще й зателефонував нам на гарячу лінію.
Читайте також: Програма біженства та програма захисту — дві зовсім різні речі: консул про Чорногорію для українців
Потрібно розуміти, з ким ви їдете, як їдете.
Залишати інформацію про себе близьким, знайомим тут в Україні і підтримувати з ними зв’язок. Варто домовитись про якесь кодове слово, за допомогою якого ви зможете щось повідомити, якщо, не дай боже, втрапите в небезпечну ситуацію.
Ну і, безумовно, ніколи не можна нікому віддавати свої документи. Нікому, окрім прикордонників. Якщо йдеться про оформлення будь-якого, то разом з вашим паспортом маєте бути ви самі під час цих процесів.
Підтримуйте Громадське радіо на Patreon, а також встановлюйте наш додаток:
якщо у вас Android
якщо у вас iOS