«Гумор — це добре, але він надто послабив наше сприйняття складності цієї війни» — докторка політичних наук

Записка путіну — спецоперація?

Лідія Смола: Неможливо бути абсолютно впевненими щодо цієї ситуації з запискою. Ми цю записку в руках не тримали. Але воно має всі ознаки спроб очищення та піару Абрамовича.

Тут є два варіанти:

— спроба вибілити олігарха;

— елемент інформкампанії щодо розділення тих, хто відповідатиме за злочини.

Це сильний хід. По-перше, люди страшенно люблять таємниці та конспірологію. Записка — це спрощення складних процесів, яке дозволяє людині вималювати картину світу, яка зараз сильно пошматована війною.

• Щоб зрозуміти хто, що і яка мета, треба подивитися, кому це буде вигідно.

Тож треба слідкувати «на чий млин буде литися інформаційна кампанія». Думаю, це буде видно найближчим часом. Але вже зараз можна сказати — хтось точно вже намагається отримати свої позиції після закінчення російсько-української війни.

Ще з часів Гебельса, в пропаганді працювало правило — понад 80% треба давати правди, а брехня має бути одягнута в одяг правди. Люди в таке більше вірять. Це правило працює дотепер.

Чи справляється керівництво України з війною?

Лідія Смола: Росія не має можливості нас здолати. А ми не маємо можливості піти в наступ. На початку війни керівництво України прийняло дуже правильне рішення щодо інформування населення. Ми не говоримо про великі втрати, а вони є. Нам ще доведеться оплакувати наших героїв. Думаю, що цифри наших втрат нас шокують, коли ми їх дізнаємось. Суспільству з початку війни й до сьогодні надається інформація щодо втрат ворога. І дуже обережно та дозовано даються наші втрати. Акцентується увага на героїзмі, відвазі та стійкості. Це правильно.

Величезною та ефективною зброєю став гумор. Ворог, над яким сміються, не видається таким страшним. Оповіді про недолугих москалів, у яких фермери та роми крадуть танки, — надзвичайно дієво знижують рівень суспільної тривоги та гальмують розвиток панічних настроїв. Але такі моменти призводять і до перебільшень. А саме перебільшень наших перемог, які зумовили надвисокі очікування суспільства від збройних сил.

• У нас фантастична армія. Вона неперевершено веде війну з великим ворогом.

Але ми маємо розуміти — не всі російські військові такі недолугі, як на фото, що ширяться інтернетом. Наш ворог насправді досить сильний та небезпечний. Гумор — це добре, але він надто послабив наше сприйняття складності цієї війни.

За даними соцопитування, 70% українців сподіваються, що Україна переможе за кілька тижнів. Максимум — місяць. Таке очікування буде дисонувати з тим, що відбувається насправді.

Треба говорити, що війна — це перемоги та програші. Ми можемо відвоювати місто, але можемо і віддати ворогу, щоб зберегти наші сили. Велика честь і хвала нашому головнокомандувачу Валерію Залужному, який демонструє людяність і бажання зберегти українських воїнів.

Влада говорить, що Україна має піти на поступки. Нам не надали зброю, яка допомогла б нам перемогти ворога. Ми насправді маємо обдумувати всі варіанти. Суспільство може це сприймати як зраду. Це дуже небезпечно, бо консолідацію суспільства втрачати не можна. Влада повинна знайти рішення призупинити війну на час аби набратися сил.

• Відступ для «перевести дух» — це не страшно, це не поразка.

Що має надихати українців?

Лідія Смола: Я б говорила про дві речі:

1. За місяць війни ворог зміг переконатися, що Україна вже сформована нація. Українці — патріоти, які не погоджуються здати свою країну. Особливо вразили мешканці півдня та сходу України. росія не очікувала такого. Це 100%. Ми можемо цим пишатися. Це надихає. Теза про те, що у нас є «правильні» та «неправильні» українці нівельована. Мешканці Херсона, Енергодара довели це. Україна — надцінність.
2. Україна посеред війни змогла почати посівну кампанію. У нас не закрите небо. Нам так і не дали вкрай необхідних нам літаків і зброї. Ми остаточно ще не здолали ворога. Але попри це українці почали засівати землю. Посівна важлива не тільки з економічної точки зору, а й з суспільно-політичної сторони. Вона впливатиме на бойовий дух української армії. Засіяні поля будуть працювати краще будь-якої консолідуючої пропаганди, яку може проводити влада.

• Посівна під час війни — це про волю до життя. Про стійкість народу. Про непереможність.

Повністю програму слухайте в аудіофайлі

---

Слідкуйте за найоперативнішими оновленнями у Twitter Громадського радіо

Також підписуйтеся на наш Telegram-канал Новини від Громадського радіо

---

Підтримуйте Громадське радіо на Patreon, а також встановлюйте наш додаток:

якщо у вас Android

якщо у вас iOS