Правила виживання в окупації від військової психологині

Тетяна Трощинська поговорила з військовою психологинею Оленою Нагорною про те, що могло б бути корисним для розуміння людям, які можуть опинитися в тимчасовій окупації. Вона має професійний досвід і особисту практику у цій темі.

Олена Нагорна: Виживання в полоні означає максимально за можливості зберегти своє фізичне та психічне здоров’я. Якщо ми говоримо про окупацію, то там дуже потужною є моральна і духовна сторона. В полоні вибору немає, він дуже-дуже обмежений. А в окупації виборів ніби стає більше, а вибирати складніше.

Рекомендації Олени Нагорної

Їх психологиня обговорювала з людьми, які пережили окупацію в одній з областей України.

Олена Нагорна: Коли вже стало зрозуміло, що виїхати вони не зможуть, ми проговорили, що треба підготувати безпечніше місце, де можна перечекати авіанальоти, обстріли й, зокрема, зачистку. 

Також потрібно зробити собі запас води, їжі, медикаментів. Люди, з якими я спілкувалася, встигли забезпечити себе мінімальним набором, який в результаті їм таки допоміг. 

Важливо також зробити кілька наборів документів і розкласти їх в різних місцях. Аби у разі, якщо щось станеться, цими копіями документів можна було скористатися. 

Наступне правило: може бути все. Можуть роз’єднати родини, чоловіків можуть забрати.

Чи не найскладніше питання — це загрози для дітей. Саме тому те безпечне місце було зроблене з урахуванням того, щоб переховувати там дітей, якщо, не дай Боже, почнеться зачистка і виявлення молоді.

---

Слухайте також: Як подбати про психічне здоров’я дітей, якщо ви вимушено переїхали через війну?

---

Вони залишились в окупації й звикли до цього страху, з яким почали жити на початку. Згодом почали виникати звичайні побутові питання: піти туди-то, зробити щось, спілкуватися з кимось. І коли почалися якісь моменти, коли хтось намагався відчути себе живим, інші почали обурюватися: «Як ти можеш, от в цей  момент, коли така складна ситуація, ще й дозволяти собі радіти!».

Але треба дозволяти собі радіти. Наше життя, особливо у такій ситуації, може закінчитися кожної секунди.  І встигнути згадати все приємне, не чекати нагоди якоїсь іншої, щоб поспілкуватися з близькими. 

Єдине що — виникла нова фаза, до якої ми були не готові і яка була незрозумілою — це безпека в комунікаціях. Виявилось, що наші гаджети — наш ворог. Гаджети видали дуже багато людей, вони стали причиною і полону, і загибелі багатьох. Тепер виникає питання: мабуть, і це зараз необхідно переглянути з точки зору особистої безпеки. Ми звикли робити своє життя публічним, але в екстремальній ситуації саме воно ставало причиною небезпеки. 

І якщо звернутися до класики, згадати того ж Віктора Франкла, то вижили ті, хто були готові до будь-якого розвитку подій. Але надавали сенсу своїм щохвилинним подіям.

---

Слухайте також: Як людям у тимчасовій окупації, без українського інтернету та зв’язку убезпечити себе?

---

Правила контактів з окупантами, якщо цього не уникнути

Олена Нагорна: Якщо немає конкретної задачі встановлювати цей контакт для отримання якоїсь інформації, якщо це не є професією, то краще дистанціюватися. Важливо не викликати агресії, але й не викликати надмірної симпатії. 

Правила: дистанціювання, нейтралітет, стримане підпорядкування.

Якщо людина не готова, не має досвіду чинити опір з точки зору професійної діяльності, то треба зрозуміти, що з великою ймовірністю, вона може героїчно закінчити своє життя. 

Чому героїчно? Тому що на жаль чи на щастя, наше суспільство схильне надавати сенс необґрунтованій загибелі. Ми дуже часто намагаємось героїзувати цю смерть. Хоча більше було б сенсу, якби ця людина вижила і далі могла працювати на відбудову своєї країни. 

У жодному разі я не хочу знецінити втрачені життя, коли люди демонстрували противнику незгоду з його позицією, демонстрували непокору, активний, агресивний або дуже демонстративний опір. Проте досвід і аналіз війн доводить, що саме така поведінка цивільного населення стає причиною великої кількості жертв серед нього.

Небажано встановлювати тісний контакт з окупантами, навіть якщо здається, що це нічого не значить. Насправді це може бути потім використано проти людини після деокупації. Її можуть звинуватити у співпраці або в колабораціонізмі. 

Також тісний контакт небажаний, бо ви не знаєте, як цей контакт може бути використано проти вас. Можливо, противник буде зацікавлений поступово долучити вас до якоїсь роботи, а ви навіть не відчуєте, що вами уже маніпулюють. 

---

Слухайте також: Мама в окупації садить картоплю і чекає на ЗСУ, — каже собі, що вони продовжують жити — Олена Кулигіна

---

Підтримуйте Громадське радіо на Patreon, а також встановлюйте наш додаток:

якщо у вас Android

якщо у вас iOS