facebook
--:--
--:--
Ввімкнути звук
Прямий ефiр
Аудіоновини

Російські окупанти хотіли мене розстріляти за фото та відео — Андрій Марусов

Поради як вижити при спілкуванні з російськими окупантами.

Російські окупанти хотіли мене розстріляти за фото та відео — Андрій Марусов
Слухати на подкаст-платформах
Як слухати Громадське радіо
1x
--:--
--:--
Орієнтовний час читання: 2 хвилин

Гість — Андрій Марусов, журналіст-розслідувач, якому вдалося виїхати з Маріуполя 16 березня.

Андрій Марусов: Усі в Маріуполі чекали на зелені коридори. З 2 березня. Точка збору була Драматичний театр. Тому, коли його бомбардували, ми всі були в шоці. Там було дуже багато жінок з дітьми, які з усього міста приїздили для подальшої евакуації.

14 березня я дізнався, що декільком колонам вдалося доїхати до Запоріжжя. І я зрозумів, що це можливо і варто спробувати.

Ввечері того ж дня мене заарештувала російська військова поліція. Просто ввечері близько 50 військових затримали з вимогою показати смартфон. Почали чіплятися «чого ти нас знімав». Обзивали шпигуном, нацистом, націоналістом. Змусили роздягнутися. Хотіли подивитися на мої тату — перевірити чи належу я до якоїсь військової групи. Збиралися розстріляти за знайдені в телефоні фото зруйнованого міста та відеозапис того, як вони входили в західну частину міста. Один з окупантів відвів мене в сторону і направив на мене автомат. Я подумав «тільки б одразу в груди, а не в живіт. Аби не мучитися». Але він з кимось переговорив і сказав: «Тобі пощастило». Дивним дивом мене відпустили.

  • Я зрозумів, що якщо вони мене ще раз затримають і подивляться мої соціальні мережі — я труп.

16 березня російські окупанти відкрили вікно евакуації. Я зрозумів, що треба йти. Авто я не маю. Я йшов пішки. Хтось сумнівався, хтось боявся. А у мене не було іншого вибору. Мене вже зафіксували як ціль, я на радарах військової поліції.

Поради як спілкуватись з окупантами, щоб не вбили?

Андрій Марусов:

  • поводити себе спокійно. Намагатися хоча б;
  • дивитися в очі;
  • не показувати агресії. Бо вб’ють одразу;
  • виконувати накази. Якби важко це було;
  • загубитися серед інших;
  • мінімізувати контакт з окупантами.

Зараз повернутися до життя дуже важко. Єдине, що можу порадити — робіть щось. Хоч щось. Відволікайтеся. Бо інакше можна не витримати. Не занурюйтеся в біль і відчай. Це не допоможе, тільки завадить.

Повністю програму слухайте в аудіофайлі


Слідкуйте за найоперативнішими оновленнями у Twitter Громадського радіо

Також підписуйтеся на наш Telegram-канал Новини від Громадського радіо


Підтримуйте Громадське радіо на Patreon, а також встановлюйте наш додаток:

якщо у вас Android

якщо у вас iOS

 

 

Поділитися

Може бути цікаво