Стрічка сумна, але після неї з’являється імпульс до життя: Петро Армяновський про фільм «Invasions. 1.2.3.»

Петро Армяновський: Є багато матеріалів, які показують той жах. Київщина. Як це все осмислити? Коли дивишся фото — це одне, а коли ти безпосередньо там — то зовсім інше. Ми вирішили «помістити» глядача в цю атмосферу шляхом фільму «Invasions. 1.2.3.», який знятий в форматі 360°. Зйомки 360° передбачають фіксацію лише героїв. Оператор ставить камеру та «ховається». Знімальна команда не має бути присутньою. Це розкриває героя максимально.

За участі науковця Олексія Коваленко одна з ліній фільму — про рослини окупанти. Коли з’являється окупант, потрібна допомога. Чи то окупант з ракетами, чи то рослини, які «забирають» життя в інших рослин. Така метафора мені здалася дуже влучною та доречною.

• Для того, щоб перемогти, нам треба піклуватися один про одного.

Як створювався фільм?

Петро Армяновський: Ми з Алевтиною Кахідзе починали цю історію без якихось гарантій, що вона вийде. Були стислі строки, деякі технічні складнощі через війну. Але все вийшло. Прем’єра фільму відбувається на мандрівній європейській бієнале Manifesta Biennial в Косово. Дуже символічне місце для нас, тому що там також наслідки війни досить помітні. Мешканці Косово співчувають Україні та підтримують нас. Глядачі сприймають наш фільм, пишуть нам відгуки. Кажуть, що «це найкраще, що є на бієнале». Ми сподіваємось показати фільм і в Києві. В музеї природничих наук, де працює один із наших героїв.

• Для нас було важливим показати надію, життя, необхідність турботи. Фільм сумний, але після нього з’являється імпульс до життя.

Читайте також: Головне — зберегти майбутнє для своїх дітей: Лариса Денисенко про книжку «Діти повітряних тривог»

Повністю розмову слухайте у доданому аудіофайлі

Підтримуйте Громадське радіо на Patreon, а також встановлюйте наш додаток:

якщо у вас Android

якщо у вас iOS