Сумніви — це нині головна зброя росії в інформаційній війні — Євген Федченко

Гість — директор Могилянської школи журналістики, співзасновник і головний редактор «StopFake» Євген Федченко.

Євген Федченко: Це наша війна. Так, ми маємо підтримку, матеріальну і дипломатичну, але ця війна була і залишається нашою. Не дивно, що саме зараз з’явилися такі голоси (синхронно з дуже різних медіа і політиків), вони будуть ставати все сильнішими.

«Світ може дуже швидко звикнути»

Пройшла перша ейфорія від того, наскільки Україна змогла втримати цю ситуацію. Пройшов етап болісного сприйняття, коли стало відомо про Бучу, і вона стала місцем паломництва для політиків. У світі почали говорити «Як можна вести справи далі з росією після Бучі?».

• Але, що би не відбувалося, світ може дуже швидко звикнути до будь-чого.

Особливо, якщо йдеться про якісь абстрактні для нього категорії, тому що ця війна відбувається в Україні, проти України і за рахунок жертв з боку українців. А все інше — простір для політичного діалогу і саме так це надалі буде відбуватися.

Для України дуже важливо розуміти, що ми входимо в другий важливий етап інформаційної війни. Вона йде на багато фронтів, не обмежується росією.

Тому що, коли війна почалася, ми вважали, що маємо достукатися до росіян, переконати, що ця війна для них погана, їм потрібно виходити на вулиці і скинути уряд, не мобілізовуватися в армію, а робити якісь інші речі… Потім стало зрозуміло, що цей етап підходить до кінця, Україна по максимуму використала свої можливості говорити про свої перемоги.

«Україні потрібно створювати свої наративи»

• Далі настав час сумнівів, і ними дуже активно користується росія. Тому що сумніви — це її головний товар і головна зброя в інформаційній війні.

Коли російські пропагандисти чують такі голоси з різних сторін, вони одразу починають говорити, що от, мовляв, ми і бачимо той довгоочікуваний для нас розкол, який відбувається на заході. «Ми бачимо, як з’являються тріщини. Отже, ми повинні їх експлуатувати,» — каже росія. І вона дійсно буде ці тріщини активно експлуатувати.

Частина з цих тріщин з’являється не завдяки росії. Ми повинні також це розуміти. Це природний органічний стан світу — думати саме так.

Україні потрібно створювати свої наративи: чому ми все ще важливі, чому за нас потрібно боротися, чому нас потрібно підтримати, разом з нами боротися. Ця робота повинна постійно відбуватися. Тому що я бачу, що Україна впадає в крайність: «Все, ми виграли інформаційну війну, весь світ за нас». Насправді це не так. І те, що прозвучало в цьому інтерв’ю — ці запитання тільки підкреслюють. Це голос цинізму, політика — це про цинізм.

Я абсолютно згодний з Дмитром Кулебою, який сказав в інтерв’ю Гедлі Гембл, що лише політичні збоченці зараз можуть звинувачувати Україну. Але ці голоси стають потужнішими. І так, як в цьому інтерв’ю пролунало, що «справжньою проблемою є президент Зеленський»…  Тобто вже вони не говорять, що росія є їхньою проблемою, що путін є проблемою. Це приїлося і цим вже важко буде когось здивувати.

• Важко буде здивувати другою Бучею. Але вона буде, вона обов’язково станеться.

Історія розгортається по спіралі і на кожному новому витку буде все важче вражати людей.

Читайте також: Німеччина за останні 9 тижнів війни майже не надала Україні зброю — ані важку, ані легку — Welt

Повністю розмову слухайте у доданому аудіофайлі

При передруку матеріалів з сайту hromadske.radio обов’язково розміщувати гіперпосилання на матеріал та вказувати повну назву ЗМІ — «Громадське радіо». Посилання та назва мають бути розміщені не нижче другого абзацу тексту

Підтримуйте Громадське радіо на Patreon, а також встановлюйте наш додаток:

якщо у вас Android

якщо у вас iOS