Діана Макарова: Нескінченна кількість волонтерів зараз дійсно закриває дуже різні потреби фронту. Є підрозділи, які забезпечують буквально всім: від шкарпеток до бронежилетів і касок. А є підрозділи, які не мають нічого. Від чого це залежить я не знаю. Мені здається, від керівництва. Вміння «вибити», вистояти мають не всі командири.
Діана Макарова: Багато з командирів — вчорашні цивільні люди. Як працює бюрократична машина армії вони ще не знають. А це досить непроста штука. Тут треба постійно щось робити, щоб отримати. Ми думали, що під час війни бюрократія стане меншою, але ні, не стала.
Здається, вона стала ще товщою та страшнішою. Не знаю, з чим це пов’язано. Можливо, з тим, що у нас маленька радянська армія воює проти великої радянської армії. Наші роки незалежності не витравили совковий армійський бюрократизм ні з Міноборони, ні з Генштабу. Не знаю чому так. Якщо армія знизу абсолютно мотивована, то зверху все важко, повільно та складно. Мені здається, вже треба включати каральний апарат.
От приклад. Перші дні російського вторгнення. Звернулися до нас кілька командирів підрозділів із запитом на каримати. Кілька сотень кариматів. Кажуть, підрозділи погоріли, військові вийшли без нічого, винесли лише зброю, сплять на голій землі. За два дні ми привозимо кілька рулонів кариматів, телефонуємо, кажемо: «Забирайте». А вони нам: «А чому не попередили? Так не можна. Ми повинні були підготуватися».
Виходять так «в розвалку» і кажуть: «А куди ж ми дінемо ці каримати? Заносити в управління? Ми не маємо кому це занести». А я не розумію в чому проблема занести їх в управління. І тим паче знайти кому це зробити. Я сама можу це виконати. А вони не розуміють, що я від них хочу. Вони не розуміють, як вони, полковники, можуть щось кудись носити взагалі. Вони вважають себе «білими людьми», а солдати — пил під ногами. Так не можна. Так не має бути в нашій армії.
Читайте також: Захід втрачає інтерес до війни в Україні — Резніков
Діана Макарова: Наш фонд працює 8 років. Ми шукаємо саме ті підрозділи, які потребують допомоги. Ми намагаємось закрити їхні потреби. Ми не займаємось формою, берцями, бронежилетами та касками. До речі, з цим зараз ситуація вже набагато краща по всьому війську. Ми працюємо з електронікою, оптикою, авто. З авто є великі проблеми. Вигребли вже все. Везуть звідусіль: Європа, Британія, Штати. Щоб знайти хорошу машину, треба «побігати».
Ми знали, що так буде. Ми говорили про автомобільний парк армії вже дуже давно. Ми були з візитом у Залужного. Мали папери, пропозиції, запити. Можна було б купити кілька тисяч, кілька десятків тисяч авто. Ніхто цього не зробив. Зараз машин дуже не вистачає. Вони живуть день-два. Деякі, звісно, довше. Але ситуація така — ми привозимо, їх розстрілюють. А ремонт таких авто — складна штука.
На жаль, за 3,5 місяці війни ситуація так і не вирішилася. Таке враження, що це болить лише фронту, солдатам, медикам і волонтерам. Чому не болить нагорі — не розумію.
Читайте також: Те, що відбувалося після нападу росії на Україну засвідчує, що влада до війни готувалася — військовий експерт
Повністю розмову слухайте у доданому аудіофайлі
Підтримуйте Громадське радіо на Patreon, а також встановлюйте наш додаток:
якщо у вас Android
якщо у вас iOS