Гість — бізнес-омбудсмен, колишній посол Канади в Україні Роман Ващук.
Роман Ващук: Український бізнес на диво живучий, у порівнянні з тим, на що можна було сподіватися, скажімо, 24-26 лютого цього року. «Азовсталь» — це не лише символ героїзму і оборонців. Це також був величезний завод, який заробляв сотні мільйонів експортних доларів для України.
Українське сільське господарство, не дивлячись на втрати територій та контролю земель… Сьогодні передбачають, що врожай буде на рівні 66 млн тонн, що є, звичайно, менше, ніж минулого року, але, маючи на увазі воєнні обставини і як героїчно фермери і працівники сільського господарства у полях, часом ризикуючи життям, працюють, це повинно (в сполученні з повільним відновленням експорту через Чорне море, так і збільшення потоків через західний кордон) забезпечити знову більше валюти українській економіці. Це складні обставини, але українці адаптуються і працюють.
Ми збираємося випустити довідник для тих підприємств, які залишилися на окупованих територіях, порадник, що робити, як робити, як оминути колаборацію. Як діяти, згідно з українськими законами, ми також сподіваємося, що українське законодавство буде змінене, щоб власник продовольчого кіоску десь на Херсонщині потім не був засуджений, як колаборант.
Я взагалі прихильник того, щоб гусакам дозволити жити. Їх підгодовувати, якщо вони там якісь золоті яєчка ще мають складати, тим краще. З паном Гетманцевим ми прямо не співпрацювали, хоча непрямо — так. Тому що наша установа, як і всі, мусить бути гнучкою. Ми підтримували частину роботи антикорупційної, частину — Національної ради відновлення, де керував пан Гетманцев.
Ми більше працюємо з Державною податковою службою, бо намагаємося розв’язувати практичні проблеми українського бізнесу. Як поодинокі кейси, а також подавати рекомендації більш системні, операційні, на основі доступу, який ми збираємо на підставі звернень підприємців до нас.
Що в нас відбулося з першого дня повномасштабної війни… Всі виклали те, що мали, те, що десь ховалося по шафках, під матрацами… Одна група, яка збиралася в Могилянці, сказала: «Тіньова економіка врятувала ЗСУ». Це така трохи парадоксальна думка, але в цьому щось є. Тепер економіка перестала бути тіньовою. Тепер питання, наскільки держава може почати працювати лояльніше з бізнесом, який сам довів свою лояльність. Наскільки навіть в цьому теперішньому періоді відносної нормалізації, як ми можемо оминути те, щоб просто повернутися у ті шаблони поведінки, які виросли протягом 30 років.
З одного боку, турбує трохи, що практика перевірок з поверненням системи податкової та інших перевіряючих установ досить нагадує практику довоєнного періоду. Але мені здається, що як бізнес зробив певні кроки, так і держава у застосуванні права повинна вшанувати ту лояльність, як громадян, так і бізнесу, яку вони виявили в цих місяцях війни.
Поки що без результатів. Але форма відсутності результатів трохи занепокоює. Ми, як установа, яка пильнує дотримання права, звернулися до різних гравців (це Нацрада з телебачення і радіомовлення, і до інших) і від всіх отримали рішення, що це не вони. Телеканали пропали, але ніхто не причетний.
Я вважаю, що Нацрада повинна моніторити те, що вона бачить, повинна мати більші можливості. Ми тепер також написали і до голови ВР звернення з проханням заповнити цю прогалину. Тут, на жаль, чітких відповідей ми поки що не зуміли отримати.
Читайте також: З російських «фільтраційних таборів» люди не повертаються — правозахисниця
Повністю розмову слухайте у доданому аудіофайлі
При передруку матеріалів з сайту hromadske.radio обов’язково розміщувати гіперпосилання на матеріал та вказувати повну назву ЗМІ — «Громадське радіо». Посилання та назва мають бути розміщені не нижче другого абзацу тексту
Підтримуйте Громадське радіо на Patreon, а також встановлюйте наш додаток:
якщо у вас Android
якщо у вас iOS