Turkish Presidency Pool Photo / AP
Гостя — старша аналітикиня Центру досліджень сучасної Туреччини Карлтонського університету Євгенія Габер.
Євгенія Габер: Розширення НАТО в Туреччині багатьма експертами сприймається як чергова провокація проти росії. На жаль, і цей наратив все ще є присутній. «Не можна не враховувати інтересів росії, посувати кордони НАТО до росії, збільшувати загрозу безпеці росії з боку Альянсу».
Туреччина зараз веде так звану «антитерористичну операцію» в північному Іраку проти курдів. І збирається робити таку саму в Сирії. Тому, очевидно, це не викликає задоволення з боку західних партнерів, і Туреччині потрібно також мати контраргумент, умовно: якщо хочете простір для маневру і торгівлі, то щоби посилити свою позицію і, можна десь в чомусь поступитись в питанні Фінляндії та Швеції, але забезпечити підтримку цим операціям.
Читайте також: «Треба дати путіну врятувати своє обличчя»: що не так з позицією Туреччини в перемовинах?
Плюс, згадайте Грецію. Була згадка, що Туреччина допустила цю помилку, дозволивши цій країні стати членом Альянсу, і тепер вона не хоче допускати ту саму помилку з фінами та шведами.
Усі ці моменти — і по курдах, і по греках, і все інше — вони мають не стільки блокувати членство Фінляндії та Швеції, скільки дозволяти туркам проводити дипломатичні переговори, торги, за те, що може Туреччина отримати в обмін на згоду на вступ та більш помірковану позицію.
Ідеальним варіантом для Туреччини було б якнайшвидше припинення вогню, закінчення цієї війни, Туреччина могла би виступити гарантом безпеки для України (що вона вже робить, дипломатичні зусилля та певний тиск на росію, щоб унеможливити виникнення воєн у майбутньому).
Ідеться і про перспективи вступу України в НАТО.
Туреччина, і в минулому, і зараз офіційно підтримує членство України в НАТО, але як частини вже нового безпекового порядку. Але йдеться про те, що має бути такий компромісний варіант, який не буде дратувати росію, буде влаштовувати москву.
Це «збереження обличчя-2», але для Туреччини важливо, щоб це не був «Мінськ-3», а «Стамбул-1». Бо Туреччині також потрібні дипломатичні перемоги. Заяви на всіх рівнях, що президент Ердоган — єдиний лідер, який може досягнути миру. Вони так хочуть ще раз підкреслити, що Туреччина — єдина країна, яка може досягти миру в перемовинах і бути успішною в такій багатосторонній дипломатії, де всі інші країни провалили ці спроби.
На жаль, можливість розв’язання питання по «Азовсталі» є в людини, яку важко назвати людиною. Це путін. Наскільки б впливовими не були світові лідери, навіть президент Ердоган, він не може вплинути на рішення путіна не випускати наших бійців з Азову. Тут Туреччина безсильна.
Повністю розмову слухайте у доданому аудіофайлі
При передруку матеріалів з сайту hromadske.radio обов’язково розміщувати гіперпосилання на матеріал та вказувати повну назву ЗМІ — «Громадське радіо». Посилання та назва мають бути розміщені не нижче другого абзацу тексту
Підтримуйте Громадське радіо на Patreon, а також встановлюйте наш додаток:
якщо у вас Android
якщо у вас iOS