Михайло Непран: Цього року на Одещині гарний урожай огірків і томатів. І в Україні почали робити не тільки очищені консервовані помідори у власному соку, не тільки традиційну томатну пасту, а й пасату — суміш, яку намазують на піцу. І це має попит в Україні. Традиційно ми користувалися італійською пасатою, але зараз постали проблеми логістики, проблеми з купівлею валюти, і, у зв’язку із тими розмовами на введення додаткового 10%-го податку на купівлю валюти, виходить не рентабельно вести імпортну пасту, а дешевше виходить випускати в Україні. І бізнес моментально на це відреагував.
Крім того, я мав розмову з радником міністра сільського господарства Михайлом Соколовим, і він мені підтвердив інформацію, що українська делегація Мінагропроду на чолі з міністром Сольським виїжджала у Туреччину вивчати досвід, домовлятися з турками про відновлення технології богарного землеробства — так званого поливного землеробства. А турки — одні з лідерів Європи по вирощуванню овочів. І є такий амбітний план запустити полив на 80 тисячах гектарів в Ізмаїльському районі, що дасть можливість ще подвоїти вирощування огірків, томатів та іншої продукції.
А якщо звільнять Херсонщину, у чому ми не сумніваємося, фахівці кажуть, що ми можемо вдвічі збільшити обсяги вирощених огірків і томатів в Україні. Таким чином ми можемо на 100% не тільки відмовитися від імпортних помідорів, а ще й експортувати, отже бути не тільки зерновою столицею Європи, а ще й томатною. Тут цікаво, що ми експортуватимемо не сировину, а продукцію з доданою вартістю — паста, консервовані помідори, консервовані овочі.
Михайло Непран: Кукурудза, соя, ріпак. Зараз ми експортуємо насіння цих культур, а могли б експортувати готову продукцію, а це зовсім інші ціни.
Михайло Непран: Ми провели вже третє щомісячне опитування серед українського бізнесу. Протягом трьох місяців ситуація змінювалася. Якщо березень, квітень — це був шок, нерозуміння, зупинка всього та певні ілюзії, що через два-три тижні все закінчиться, то у травні прийшло розуміння, що не все так швидко завершиться, що треба адаптуватися до нових умов життя. Починаючи з червня і липня, відношення бізнесу починає змінюватися — він починає пристосуватися, і, якщо на початку війни виробництво зменшилося до 40%, то зараз цей показник змінився до позначки — 27%. Люди зрозуміли, що не треба сподіватися, що завтра все закінчиться, що не буде вже життя, яке було до війни, тому бізнесу треба адаптуватися. І у липні 36% підприємств почали працювати на довоєнному рівні, у травні цей відсоток був —17%. Настає поступова адаптація бізнесу до нових умов.
Михайло Непран: У нас є дискусії між владою і бізнесом. З одного боку є розуміння, що бізнес має працювати у належних умовах для того, щоб він міг розвиватися. Експортери повинні отримувати відшкодування ПДВ, аби бізнес був конкурентоздатним. Але, зокрема Данило Гетьманцев на це відповідає так: «Ми можемо з грошей, які у нас є, відшкодувати ПДВ, можемо покрити пенсії, заплатити зарплати людям, які воюють в ЗСУ. Поставте себе на місце уряду — кому платити?». Ясна річ, що потрібно заплатити ЗСУ і пенсіонерам. Із іншого боку, тішить те, що є розуміння, що повинно бути лише мінімум якихось адміністративно-регуляторних обмежень: якщо ви не можете дати грошей, то дайте свободу.
Але бізнес навіть у таких жорстких умовах хоче розуміння того, що буде завтра. Зараз є відсутність розуміння, чого нам чекати, куди ми йдемо і як ми рухаємося у тих чи інших моментах. Це викликає негатив — відсутність комунікації від влади. Від неї гроші ніхто не чекає, всі прекрасно розуміють, що якщо ми не забезпечимо ЗСУ і фронт, то все це буде нікому непотрібно.
Повну версію розмови можна прослухати у доданому звуковому файлі
Підтримуйте Громадське радіо на Patreon, а також встановлюйте наш додаток:
якщо у вас Android
якщо у вас iOS