Ми запитали у журналістки Громовиці Бердник, яка відвідала Херсон «Потягом до Перемоги».
Громовиця Бердник: Я просто пройшла центральним проспектом до центральної площі. Я побувала на площі, відчула цю атмосферу — вона дуже радісна, дуже ейфорична. Зробила коло навколо центрального майдану і йшла туди, куди йдуть люди.
Як казав Шерлок Холмс, якщо ти хочеш дізнатися якусь інформацію, йди в шинок. От я зайшла в одне з небагатьох працюючих кафе в Херсоні на центральній площі, я зайшла в продуктову крамницю, поспілкувалася з продавчинею. Поспілкувалася з людьми на центральній площі і просто слухала, що люди говорять.
Я повернулася на вокзал засветло, щоб не йти в темряві, тому що на даний момент вокзал — це єдине місце, де є світло в Херсоні. Там я знову поспілкувалася з людьми, які чекали на прийом до «Лікарів без кордонів», запитала їхні враження.
Люди радіють тому, що відбулося, вони посміхаються, вони всі обгорнуті прапорами, вони намагаються спілкуватися українською мовою.
Читайте також: У Херсоні виявили чотири катівні окупантів
Громовиця Бердник: Гуляючи містом, я згадала, що забула свою воду у вагоні. Тому вирішила зайти в крамничку і купити питну воду, але води ніде немає. Я вийшла і бачу людей, які несуть великі бутлі. Я зрозуміла, що питну воду в Херсон привозять як гуманітарну допомогу, що там з водою дуже велика проблема, тому її не купиш у крамниці.
Читайте також: У Херсоні росіяни вивозили своїх загиблих військових на звалище — The Guardian
Громовиця Бердник: Я зайшла в один магазин, де питну воду можна було купити на розлив просто в склянці. Я розговорилася з продавчинями, які мені розповідали, які вони переживали цю окупацію, що їхнє завдання в цих умовах було — вижити. І одна продавщиня мені говорить, що якось в один момент настала тиша. Вони не могли зрозуміти, що відбувається. Інформаційний вакуум плюс окупанти всі дев’ять місяців говорили, що, мовляв, про вас забули, що Київ вже зданий, що ви — вже частина Росії тощо. І раптом по вулицях — військові джипи з жовтими стрічками.
Спочатку люди думали, що це якась провокація, що росіяни хочуть когось перевірити. Але машин ставало все більше, і хлопці, які в них їхали, почали кричати: «Слава Україні!». Тоді люди зрозуміли, що це нарешті українська армія. Продавщиня згадує, що люди дуже почали радіти, почали гукати, відгукуватися до військових. Потім були святкування, які не стихають. І вона говорять, що українські військові до сих пір не можуть спокійно йти по вулицях, тому що до них біжать, їх обіймають, цілують, намагаються нагодувати. Вони – як античні герої. Вона ще таку фразу сказала: «Щоб їм подивитися в очі, потрібно голову підіймати, як до ікони в церкві». У Херсоні і досі панує така ейфорична атмосфера.
Для херсонці за ці вісім місяців минуло ціле життя. Це теж потрібно потім якось аналізувати і з цим щось робити.
Повну версію розмови можна прослухати у доданому звуковому файлі
При передруку матеріалів з сайту hromadske.radio обов’язково розміщувати гіперпосилання на матеріал та вказувати повну назву ЗМІ — «Громадське радіо». Посилання та назва мають бути розміщені не нижче другого абзацу тексту
Підтримуйте Громадське радіо на Patreon, а також встановлюйте наш додаток:
якщо у вас Android
якщо у вас iOS