Олена Кулигіна: Я родом із Херсонської області. Моя родина не захотіла виїжджати. Маю стареньку бабусю. Витримати ту дорогу надскладно. Та й гарантій та впевненості в безпеці немає жодних. Тому було прийняте рішення залишитися та чекати на визволення. З цього почалася моя волонтерська допомога.
Олена Кулигіна: Маю багато друзів і знайомих у Новій Каховці. Я там виросла. Так от свого часу я почала отримувати від них запити щодо медикаментів. Мої друзі, львівські волонтери, які давно займаються військовими питаннями, відгукнулися. Після першої коробки, яку ми передали, почалося «сарафанне радіо». З кожним днем потреб стає все більше.
Ситуація з медициною на Херсонщині критична. Ліків з України завозити офіційно можливості немає. Така ситуація тут від початку окупації. Зараз привозять ліки тільки з окупованого Криму. Це російські аналоги, не наші, звісно. Крім того, ціна на ці препарати в кілька разів вища за українські. Та гуманітарна ситуація, в якій зараз перебуває Херсонщина, не прийнятна ні з моральних, ні з матеріальних міркувань. Тому ми робимо все можливе для того, щоб допомогти.
Зараз все це дуже складно. В’їхати на Херсонщину можна тільки через Запорізьку область. Черга машин там зараз така, що можна простояти тиждень, а то й два. Попри це ми не зупиняємось, продовжуємо свою діяльність. Знаходимо волонтерів на місцях. Вони допомагають нам передавати необхідні медикаменти.
Олена Кулигіна: Це велика проблема та велика загроза. Останні кілька тижнів, відколи відключили мобільний зв’язок українських операторів, місцеві жителі Херсонщини повністю ізольовані від доступу інформації. Я з родиною спілкуюся 2-3 рази на тиждень, коли їм вдається дістатися до точки з безплатним вай-фаєм. Деякі підприємці відкрили доступ до своїх мереж, щоб люди могли ними користуватися. Містяни збираються в певних локаціях для того, щоб поговорити з рідними. Звісно, цього не вдається робити дуже часто. Адже скупчення людей в одному місці викликає підозру.
Попередній тиждень були контрнаступальні дії ЗСУ. Вони почали точково бити ракетами в місця розташування ворожої техніки. Люди чули вибухи, бачили ракети, розуміли, що це українські військові. Але нічого про це не знали. То коли добралися до інтернету, писали «Ми живі. Вціліли. Наші попали. Слава Україні. Чекаємо наближення нашої армії». Це фактично як телеграми поштою. Зараз так і спілкуємось.
Читайте також: До кінця року ми маємо звільнити Херсонську область і розібратися зі зрадниками — Антонюк
Олена Кулигіна: Виїхати з Херсонщини дуже непросто. Є кілька можливостей:
У кожному з цих варіантів жодних гарантій немає. Тому я б не радила виїжджати зараз. Так, там складно. Але ми, волонтери, нікого не покинемо й будемо намагатися допомагати скільки зможемо.
Читайте також: Окупанти ходять в цивільному, носять капюшони й мовчать — жителька тимчасово окупованого Херсона
Повністю розмову слухайте у доданому аудіофайлі
Підтримуйте Громадське радіо на Patreon, а також встановлюйте наш додаток:
якщо у вас Android
якщо у вас iOS