«Не смій там з’являтися, тебе особисто шукають у Херсоні» — Андрій Селецький про свою роботу на півдні України

Андрій Селецький із села Нововоронцовка. Його та ще 10 населених пунктів звільнили 31 березня воїни 60-тої окремої піхотної бригади з угруповання військ «Південь». Поруч звільнена Осокорівка, яка, однак, у «сірій зоні». Андрій возить туди гуманітарну допомогу.

Андрій Селецький: В Осокорівці нині залишилося до 100 людей, серед них є діти. Доставляти туди допомогу складно та небезпечно через постійні обстріли, відсутність зв’язку та багато різних проблем.

• Ми самі збираємо необхідне для жителів Осокорівки. Я є членом загону швидкого реагування Червоного Хреста України, тож власною автівкою розвожу допомогу. Наші донори є в Україні та за кордоном.

Нам допомагали італійські волонтери. Зараз я в Одесі. Тут наші земляки довантажили мені авто, я їхатиму з цим на Воронцовщину. Колеги із Західної України, Косова, дуже допомагають.

Звільнені території Херсонщини у нашому секторі — це Осокорівка, Нововоронцовка та Трудолюбівка. В останньому селі ще йдуть бойові дії й поки туди ми не маємо доступу, щоб допомогти людям. Але я веду переговори, щоб мене туди пустили, щоб я привіз хоч якусь допомогу у Трудолюбівку.

Люди з хронічними хворобами, які змушені постійно пити ліки, потребують їх. Місцевим також потрібні заспокійливі ліки, для серця та від простудних захворювань.

---

Слухайте також: У Маріуполі роздають гуманітарну допомогу від партії «єдина росія» 

---

«На першому ж блок-посту мене поклали обличчям у землю, «кадирівці» хотіли розстріляти»

Андрій Селецький: Через те, що у нашому секторі інтенсивні та масштабні бойові дії, то мій останній заїзд на окуповану територію був 30 квітня. Там уже тривали бої. Я їхав, розуміючи, що орки будуть не те, що злими та ображеними, що нічого не отримують. Попри це я мав передати вантаж людям в окупацію. Я підстрахувався домовленістю з командуванням росіян. Однак на першому ж блок-посту мене поклали обличчям у землю, «кадирівці» хотіли мене розстріляти. Мене врятувало те, що я обґрунтував свою точку зору, а також у цей момент почався обстріл нашої артилерії. Мене відпустили зі словами: «Ще раз тебе побачимо — уб’ємо». Я вантаж передав, повернувся додому і зрозумів, що в окуповану територію я вже не зможу ніяк поїхати.

11 травня я хотів потрапити у Херсон іншим маршрутом, однак знайомі попередили:

 «Не смій там з’являтися, тебе особисто шукають у Херсоні».

Я зміг їздити в окуповану територію завдяки Червоному Хрестові. Я запропонував дипломатичні перемовини із полковником з окупаційної самопроголошеної адміністрації й він дав «добро» мені, як представникові Червоного Хреста, завозити на брендованій машині гуманітарку та евакуйовувати жінок та дітей. Той полковник заборонив мені вивозити чоловіків призовного віку. Однак, коли до мене звикли й майже не перевіряли, я знав на якому посту який хабар дати, то я евакуйовував і чоловіків: працівників відповідних структур, їхніх родичів та ветеранів.

• Усюди їжджу сам, у мене є команда, яка підстраховує з тилу.

---

Читайте також: На блокпосту окупантів нас почали допитувати, «врятував» обстріл з «Градів», нас пропустили — журналіст

---

Маршрут виїзду через Крим мега небезпечний

Андрій Селецький: Зараз уже майже неможливо виїхати зі згаданих сіл.  Це ризиковано через близькість фронту зокрема. Однак, якщо переконані, що у вас вистачить сил, духу, впевнені у водієві та машині, їдьте з Херсонщини. Якщо ж ви боїтеся, цього робити не варто.

Варіант виїхати через Крим зі слів тих, хто зміг виїхати, — мега небезпечний. На цьому шляху — кілька сильних фільтраційних таборів росіян, де перевіряють не просто наявність татуювань, прописку, а й за усіма соцмережами, тиснуть психологічно, провокують питаннями. Хлопці призовного віку там просто зникають. Цей маршрут можливий, якщо вам потрібно врятувати свою бабусю. Але для цілої родини їхати тим маршрутом — ризиковано.

«Боротьба з колаборантами конкретно саботується»

Андрій Селецький: «Народна любов» до колаборантів та навіть їхніх дітей проявиться у повній красі після деокупації, як це вже відбувається на звільнених землях. Однак, на жаль, Осокорівка була місяць в окупації. Там було два колаборанти. Одного з них, після деокупації, тричі вже возили до спецслужб, але він досі не під вартою. Боротьба з колаборантами конкретно саботується, конкретними особами у конкретній службі.

• Учинити самосуд — це морально неправильно. Чекати поки до нього добереться правосуддя? Скільки він ще передасть точок, координат? Невідомо…

Люди змінилися. Наприклад, таку дрібницю, як хабарництво під час війни, вони вже терпіти не будуть.

Усі села, які зараз окуповані на Херсонщині, уздовж берега та у степу, стали дуже україноорієнтованими, там дуже піднявся рівень патріотизму. Жоден просвітник, поет, письменник, президент не зробив південь настільки українським, як російсько-українська війна. Ми не маємо і тіні сумніву, що південь буде звільнений.

• Якщо хтось хоче передати гуманітарку для прифронтових сіл Нововоронцовщини на півдні України, може звернутися до Андрія Селецького у Facebook 

Повністю розмову слухайте у доданому аудіофайлі

---

При передруку матеріалів з сайту hromadske.radio обов’язково розміщувати гіперпосилання на матеріал та вказувати повну назву ЗМІ — «Громадське радіо». Посилання та назва мають бути розміщені не нижче другого абзацу тексту

---

Створення цієї програми частково або повністю фінансується у рамках Фонду Прав Людини Посольства Королівства Нідерландів. Зміст та думки викладені в цьому випуску програми є відповідальністю авторів та не обов’язково відповідають позиції Посольства

---

Підтримуйте Громадське радіо на Patreon, а також встановлюйте наш додаток:

якщо у вас Android

якщо у вас iOS