Анастасія Діденко: Злочин треба обов’язково зафіксувати. Фіксація відбувається правоохоронними органами. Однак поетапність дій можна обирати. Можна звернутися до уповноваженого з прав людини, громадських організацій, чат-ботів, call-центрів, Офісу генерального прокурора.
Потерпіла особа від сексуального насильства, якщо знаходиться на окупованій території, перш за все має подбати про свою безпеку: фізичну та психологічну.
Наступний алгоритм дій:
Читайте також: Коли російські військові зайшли в Україну, ми зіткнулися з ненормальним обличчям культури насильства — психотерапевтка
Анастасія Діденко: Злочини зґвалтування під час війни не мають терміну давності. Постраждалі особи можуть звернутися до правоохоронних органів і через деякий час. Винна особа має понести відповідальність у будь-якому разі в будь-який час. В Югославії, наприклад, є випадки, коли воєнні злочини були вчинені у 1990-их роках, а винних осіб притягнули до відповідальності у 2016 році. Тому, якщо є можливість, докази треба збирати. Але якщо доказів немає, це не означає, що потерпіла особа не має права звернутися до правоохоронних органів.
Читайте також: Сексуальне насильство і медіа. Як писати про зґвалтування під час війни
Повністю розмову слухайте у доданому аудіофайлі
При передруку матеріалів з сайту hromadske.radio обов’язково розміщувати гіперпосилання на матеріал та вказувати повну назву ЗМІ — «Громадське радіо». Посилання та назва мають бути розміщені не нижче другого абзацу тексту
Підтримуйте Громадське радіо на Patreon, а також встановлюйте наш додаток:
якщо у вас Android
якщо у вас iOS