Соцзабезпечення визначає ставлення влади до своїх виборців

Вікторія Карабутова, експерт Центру аналізу та розробки законодавства Асоціації міст України, переконана: місцеве самоврядування жодним чином не може бути осторонь від реформ соціального захисту.

Основна концепція реформування зараз розробляється Міністерством соціальної політики. В його структурі, так само, як і в органах місцевого самоврядування є окремі ланки та ціла мережа соціальних закладів, які забезпечують реалізацію державної політики.

Саме вони надають відповідні послуги населенню. Громадянин, який потребує соціального захисту, перш за все звертається не до міністерства, а до відповідних органів по місцю його проживання. Після реформи рівень фінансового забезпечення виконання цих соціальних послуг має підвищитися.

В той же час вже найближчим часом на країну чекають не дуже популярні реформи щодо надання адресної допомоги та монетизацію пільг.

Розмову записала Ірина Соломко.

Виготовлення подкасту стало можливим завдяки допомозі американського народу через Агентство США з міжнародного розвитку (USAID). Викладена інформація не обов’язково відображає точку зору Агентства США з міжнародного розвитку або Уряду США».

Ірина Соломко: яким чином ці речі поєднуються – реформи соцзахисту мають іти окремо, місцевого самоврядування теж окремо. Як це поєднується?

Вікторія Карабутова: соціальний захист та соціальне забезпечення – це як лакмусовий папірець ,який визначає вибір влади, рівень її відношення до виборців. Органи місцевої влади це та гілка, яка також обирається членами територіальної громади і місцеве самоврядування ніяк не може бути осторонь від реформ у сфері соціального захисту. Зрозуміло, що основні напрямки реформ розробляється центральними органами виконавчої влади – Міністерством соціальної політики. В структурі міністерства, в його підпорядкованості і в структурі органів місцевого самоврядування є окремі ланки, органи, мережа соціальних закладів, які забезпечують реалізацію державної політики і надають, безпосередньо, послуги громадянам. Тобто громадянин, який має потребу в соцзахисті він, перш за все, звертається не в Міністерство, а за місцем проживання. Яким чином пов’язані реформування місцевого самоврядування із реформуванням сфери соцзахисту? – Конституція, закони, вони визначають, що є деякі повноваження, які держава делегує органам місцевого самоврядування у ці сфери і від рівня забезпеченості виконання цих повноважень, від рівня підготовки працівників, які надають ці послуги, залежить і рівень надання цих послуг і відповідно задоволеність населення. Соціальні послуги – це не безпосередньо надання адміністративних послуг, але деякі документи, які потребують оформлення юридично, то вони є доволі суміжними. Це допомога на дитину, субсидії, допомога малозабезпеченим сім’ям, компенсація на тверде опалення. Крім того управління соцзахисту займається таким важливим вирішенням питань як забезпечення фінансування пільгового забезпечення громадян у транспорті.

Ірина Соломко: ми говоримо, що після реформи ці повноваження перейдуть до місцевого самоврядування і вони будуть за нього відповідати ?

Вікторія Карабутова: вони і зараз передані, але ці повноваження та рівень їх фінансування залишається не на тому рівні як хотілося, тобто не йде 100% фінансування всього об’єму фінансування усіх пасажирів, які користуються безоплатним проїздом. Органи місцевого самоврядування, отримавши ці повноваження в себе і відповідну матеріальну базу для компенсації, таким чином забезпечують більш якісне перевезення пасажирів у межах міста, району та інші соціальні напрямки.

Ірина Соломко: чи можемо ми все-таки очікувати підвищення цих соціальних стандартів?

Вікторія Карабутова: якщо говорити більш ширше – соціальні стандарти мають бути затверджені на рівні держави, вони представляють собою сфери соціального захисту. Це той перелік суб’єктів, які мають право отримувати ці послуги, це перелік тих послуг, які надають, сам алгоритм надання цих послуг і обрахування вартості цієї послуги. Тобто якщо на рівні держави буде затверджено по кожній державній послузі – кому? Як? І скільки коштує ця послуга,- відповідно тоді і буде виділено фінансування, той контроль за якістю надання цих послуг.

Ірина Соломко: мова іде про фінансування послуги?

Вікторія Карабутова: так, звичайно. Перш за все людина, яка звертається за соцзахистом в територіальний центр, а це переважно ті люди, які потребують соцзахисту і рівень їх фінансової забезпеченості не дозволяє їм самостійно забезпечити себе. Є певний перелік послуг, які надаються їм безкоштовно і звичайно від рівня забезпеченості цієї послуги, яку людина буде отримувати безкоштовно, буде залежити її задоволеність, тому що якщо послуга із держбюджету буде фінансуватися лише на 50%, то зрозуміло, що той соціальний працівник буде отримувати меншу зарплату, у нього буде менше натхнення і бажання працювати краще.

Ірина Соломко: якщо конкретизувати, що це за соціальні послуги, на які люди мають право? І взагалі, наскільки ця система, яка має страшне недофінансування, наразі ефективна?

Вікторія Карабутова: перелік всіх соціальних послуг, які можуть надаватися, затверджені нормативно-правовими актами, зокрема це зараз дії постанова Кабінету міністрів, і відповідно зараз розроблені нові нормативно-правові документи, це документ про соціальні послуги. Там охоплюються майже усі життєві сфери – від соціального захисту та навчання, до медичного супроводу, де визначено перелік послуг, які можуть отримувати громадяни. А щодо тих, хто може безкоштовно отримувати ці послуги – зараз буде випрацьовуватися механізм, який має забезпечити надання безкоштовних послуг саме тим особам ,які дійсно не можуть заплатити. Це має забезпечити принцип адресності – тобто соціальна послуга, соціальний захист адресно надається тій особі, яка дійсно цього потребує. Буде вивчатися її матеріальний стан, огляд побутових умов проживання, наявність чи відсутність членів сім ‘ї, земельної ділянки чи автомобіля та інших супутніх факторів, тобто буде визначатися чи має ця особа отримувати послуги безкоштовно ,чи повинна за неї платити.

Ірина Соломко: яка охопленість населення цими послугами, скільки приблизно їх потребує?

Вікторія Карабутова: враховуючи те, що населення України зараз стрімко старіє, частка населення, яка потребує соціального захисту, пенсійного забезпечення, постійно зростає. Щоб сказати на рахунок охопленності, якщо взяти, наприклад, 100% населеність міста, із них може бути до 30% осіб, які потребують соціального захисту. Із цих 30%, 10% мають реальне право на отримання безкоштовного обслуговування і всіх оцих соціальних послуг.

Не треба боятися платних послуг – методикою мінсоцполітики розробляється, передбачається, що ці послуги не будуть високими і є доволі доступними для громадян, наприклад стрижка від 15 до 30 гривень.

Ірина Соломко: наразі складається таке враження в силу об’єктивних, суб’єктивних причин, що компетенція працівників соцзахисту вона, нажаль, не на такому рівні, як хотілося. А що ви думаєте з цього приводу?

Вікторія Карабутова: якщо люди, працюючи отримують зарплату у 1200, 1700 гривень, то вимагати від них якісного і вимогливого ставлення до своїх обов’язків є не дуже коректно. Справа в тому, що впливність кадрів  в цих службах є, як каже колега – випадкових людей в цій сфері немає. Якщо людина потрапляє на роботу в управління соцзахистом чи в інші установи соціального спрямування, вона  морально і психологічно готова до надання допомоги людям, віддавати частину свого життя, своєї роботи для підтримки малозабезпечених громадян, то вона залишається. А якщо людина іде виключно заради кар’єри чи зарплати, щоб потім отримувати пенсію державного службовця, то вона надовго не затримується.

Ірина Соломко: якщо говорити по строках і конкретних кроках – ви сказали, що реформа буде розтягнута в часі, аби люди адаптувалися до тих змін, яка вона їм принесе на першому, другому, третьому кроці. Коли вона закінчиться?

Вікторія Карабутова: наразі є багато законів, які затверджені на рівні Кабінету міністрів по переходу і по адресності допомоги, деякі строки навіть пройшли у минулому році, але вони не мають реального виконання, тому що зараз перед державою стоять інші завдання і мета. На мою думку реалізація дійсно реформи сфери соціального захисту, перегляду пільгових категорій  громадян скорочення і забезпеченням адресності допомоги можлива, коли органи місцевого самоврядування, які будуть чітко наділені повноваженнями і будуть їх виконувати, буде надана відповідна матеріально-технічна база, забезпечено кадровий потенціал, і тоді буде така певна соціальна відповідальність за ту громаду, якою вони мають опікуватись. Який термін? На це потрібно, можливо, роки 2.