Читає Ростислав Семків, літературознавець, літературний критик, перекладач, видавець, доцент Національного університету «Києво-Могилянська Академія».
Даніель Дефо та Джонатан Свіфт – це перші відомі журналісти. І відомими вони стали саме тому, що не залишилися лише журналістами, що продовжували творити і в інших жанрах. Це характерно для усіх письменників, які мали журналістський фах і займалися новинами, писали репортажі чи памфлети, як ці двоє. Саме памфлети були найбільш поширеним журналістським жанром, такими собі коментарями із знущанням.
Всю лекцію слухайте в доданому звуковому файлі.
Знаючи обставини і добре володіючи фактами журналіст може спробувати передбачати майбутнє. За своєю ідеологією Герберт Веллс – поміркований соціаліст, тому за такими принципами він працював і як журналіст. вважав, що суспільство має прийти до кращого добробуту, меншого гноблення, подолати бідність в результаті розумних реформ, добровільного перерозподілу ресурсів. Вважав, щоб нічого не повинно відбуватися стрибкоподібно і внаслідок революцій. Казав, що зміни мають встановлюватися еволюційним шляхом. У цьому і було його передбачення, але саме так і відбувалося на Заході.
Всю лекцію слухайте в доданому звуковому файлі.
Коли журналіст може швидко і ефективно написати репортаж, то так само швидко і цікаво він може написати роман. Ці слова – девіз життя Жоржа Сіменона. Усе його життя є ілюстрацією цього принципу. Він написав близько 500 романів, тобто в середньому по 10 текстів за рік. Професія була для нього у своєму роді конвеєрною. Він рано почав займатися журналістикою, десь коли виходив з підліткового віку, тому такий темп був для Сіменона звичним.
Всю лекцію слухайте в доданому звуковому файлі.
Свою потребу писати репортаж журналіст може перетворити на яскраву пригоду і ж цю пригоду згодом трансформувати у сюжет роману. Так Гемінґвей і жив. Життя в гонитві за пригодами та успіхом у результатів яких з’явилися дуже сильні тексти. Він – надзвичайно американський письменник, хоча багато часу провів поза Америкою. Той американський письменник, якого ми стереотипно сприймаємо як того у кого на першому місці потреба досягти успіху і у кого є постійне відчуття щохвилинної конкуренції.
Всю лекцію слухайте в доданому звуковому файлі.
Його життя, творчість і ставлення до журналістики можна описати так: якщо не можемо написати страшний репортаж, який налякає громадян, то можемо написати книжку, яка їх по-справжньому налякає. Письменник Джордж Орвелл не довго був журналістом, але він був журналістом у інший спосіб. Орвелл є представником нового ЗМІ – радіо. Він був журналістом радіо ВВС і це найкраща ілюстрація принципів роботи цієї компанії. Працював у корпорації в часи Другої світової війни і був частиною британської пропагандистської машини. Це стало, ніби логічним підсумком до якого він рухався усе життя.
Всю лекцію слухайте в доданому звуковому файлі.
Том Вулф, Трумен Капоте, Норман Мейлер і Гантер Томсон – найвідоміші представники нового журналізму. Засновником цього напряму є Том Вулф. Усі вони стали відомими спершу саме, як журналісти, у 1960-х роках. Нова журналістика – це суб’єктивна журналістика, що не боїться власної суб’єктивності.
Всю лекцію слухайте в доданому звуковому файлі.
Гантер Томпсон – найскандальніший представник нової журналістики. Дозволяв собі нецензурну лексику, прямі образи. Ґонзо-журналістика – це агресивний журналізм, вибухове, нічим не скуте, пряме самовираження. Щоб так писати і, щоб ці тексти друкували, треба було бути авантюристами. Але саме ці якості ґонзо-журналістики і робили її тексти надзвичайно популярними.
Всю лекцію слухайте в доданому звуковому файлі.
Це письменники, які розуміли свою журналістську діяльність, як необхідну суспільну активність, яка має бути дієвою і має змінювати світ. Свою роботу вони бачили інструментом певної зміни. Їх можна назвати латиноамериканськими шістдесятниками.
Всю лекцію слухайте в доданому звуковому файлі.
Рух початку 1960-х років відбувався суголосно з процесами в інших країнах. Це означає, що український гуманітарний простір продовжував бути у світовому та європейському контекстах. Прагнення лібералізації відбулося вибухоподібно, існувало короткий час, але пізніше поновлювалося знову і знову. Цей вагомий спалах має своїх яскравих представників і в Україні. У цьому контексті говоримо про двох поетів: Василя Симоненка та Івана Світличного. Найяскравішим з цієї когорти був В’ячеслав Чорновіл.
Всю лекцію слухайте в доданому звуковому файлі.
Стіґ Ларссон був гострим, опозиційним журналістом, співпрацював з багатьма виданнями, лівого крила, зокрема. Був послідовним критиком правих та ультраправих рухів у Скандинавії. Коли він побачив, що ідеї ,висвітлені в періодиці, не отримують значного поширення, що його публіцистичні книжки не є надто популярними, то вирішив паралельно писати художні тексти. Це було журналістським, пропагандистським ходом, аби популяризувати антифашистські ідеї.
Всю лекцію слухайте в доданому звуковому файлі.
Проект Wisecow виконується в рамках проекту «Зміцнення громадської довіри (UCBI II)», що фінансується Агентством США з міжнародного розвитку (USAID).