«Бостонський шлюб», підтримка жінок та чому дівчат не вчать дружити: розмова з психологинею

Гостя — психологиня, популяризаторка науки Богдана Валігура.

Богдана Валігура: Стосунки «жінка-жінка» є дуже недооціненими в українському суспільстві. У нас є дуже багато міфів: начебто дружби між жінками не може бути. Насправді, якщо ми візьмемо психологічний аспект і трохи поринемо в історію людства, то, безперечно, жінка спиралася на іншу жінку, тому що ми жили в групах.

Коли чоловіки йшли на війну чи полювання, саме жінки мали тримати весь побут і допомагати одна одній. І ми знаємо, наскільки різні емоційні потреби та способи проявляти емоційну турботу одна про одну (один про одного) в чоловіків та жінок. Я думаю, що, на жаль, цій темі мало хто приділяє достатньо уваги у своєму житті.

На мій особистий погляд, жінки не приділяють достатньо уваги стосункам з іншими жінками. Є момент страху і недовіри до інших жінок.

• Змалечку дівчатам розповідають про їхні соціальні рольові навантаження у вигляді партнерок (нібито «мають бути гарними дружинами, борщ варити», «мають бути обов’язково себе забезпечити»), а от саме висвітлювати емоційну потребу жінки з жінкою мати добрі стосунки — це якось оминається. Я не бачила, щоб мати вчила свою доньку будувати стосунки з іншим дівчатами, щоб їй було комфортно.

Жінки в середньому на практиці більш чутливі, більш чутливі до емоційних потреб інших людей. Ми недостатньо свідомі стосовно того, чи це є наслідком культурної взаємодії, гендерних стереотипів, чи це дійсно зумовлено тим, що в нас різний гормональний фон. Жінки говорять вдвічі більше слів, ніж чоловіки (в середньому). Жінки привчені ще з дитинства проговорювати свої проблеми.

Чоловіки часто, коли ми ділимося проблемами, шукають шляхи розв’язання проблеми. А жінки просто співчувають, проговорюють, дають емоційну підтримку. Саме тому це різні стилі.

Жінки мають соціальні ліфти лише останні років 70. До того всю історію людства єдиним соціальним ліфтом жінки були гарні стосунки з впливовою людиною.

• Щоб перейти з нижчих верств суспільства у вищі, я не могла бути просто розумною і багато працювати. Це було неможливо, якщо я собі не знайду чоловіка, який мені допоможе. Звичайно, тоді жінки більш конкурували.

Зараз жінки почали, як і чоловіки, боротися за свої суспільні ролі, свободу, але цей традиційний вайб нібито «жінка жінці — не подруга, а конкурентка, бо ми конкуруємо за визнання певних чоловіків» залишився. Але, знову ж таки, завдяки фемінізму далеко не всі жінки живуть в цій парадигмі.

Жити у страху, жити без емоційної підтримки й без довіри — складно. Усе може зумовлювати певні тривоги й погіршувати емоційний стан.

Нам треба, щоб наші діти вміли добре зав’язувати стосунки. Бо на стосунках зараз будується все.

• Мало зараз бути розумним, продуктивним. Треба вміти бути гарною людиною, зав’язувати короткі та довгі зв’язки. Бо вони найбільше відіграють роль для нашого суспільного успіху, для відчуття себе щасливою людиною. Нам треба вчити дітей дружити.

«Бостонський шлюб» — це форма жіночих стосунків, де жінки живуть разом, ведуть сумісне господарство, розділяють певні витрати і є емоційною підтримкою одна для одної. З елементами романтичного зв’язку чи без. Цей термін прийшов з Бостона, з періоду Великої депресії, коли жінки виживали таким чином. Це був єдиний шанс для них платити за квартиру, утримувати себе. Це той момент, коли дівчата починають відбудовувати своє коло підтримки.

Повністю програму слухайте в аудіофайлі

Підтримуйте Громадське радіо на Patreon, а також встановлюйте наш додаток:

якщо у вас Android

якщо у вас iOS