Тіло дається один раз, наше завдання — приймати його у будь-яких змінах — психологиня про післяпологові стани жінок

Гостя: лікарка-психологиня Тася Осадча.

Тася Осадча: Подвійні стандарти — це надзвичайно важлива тема. От у нас іде період вагітності. Пара зачинає дитину в любові. Вагітна жінка скрізь описується як прекрасна, гармонійна. Але після народження дитини те саме тіло, яке витратило стільки ресурсу, стільки часу на створення життя, отримує що? Відчуття зневаги, роздратування на себе.

• У Європі в Середні віки жінка, яка носила нащадка майбутнього королевича, була прекрасна рівно до моменту народження дитини. Потім її залишали саму в залі, забирали дитину. Далі уся увага була прикута виключно до дитини.

Як це не сумно констатувати, зараз в нас йде подвійний тренд: ідеалізація материнства і водночас страшенне цькування, намагання пришвидшити цілком нормальні темпи. Є поняття темпу відновлення після будь-чого. Виходить так, ніби жінка має в перші хвилини після пологів встати й піти в тренажерну залу. Навіть самі жінки вже в пологовому питають у лікарів: «Коли мені можна в тренажерну залу, бо мені «не ок» з таким тілом?»

Анастасія Багаліка: Я теж про це багато думала: чому ми не сприймаємо цих темпів відновлення? Можливо, бо не знаємо достеменно, як діють на організм лактація, гормони, зміни, що відбуваються після пологів? Цього не знали наші мами, бабусі й цього, виходить, не знаємо ми. Ми не знаємо, як нормально має відновитись наш організм. Чуємо натомість те, що нам нав’язують маркетологи після народження дитини. Мені здається, це не тільки незнання, це і стигматизація.

Тася Осадча: Так, саме стигматизація, але і не тільки. От нещодавно розлучився Білл Гейтс. І я читаю хтось пише в коментарях з жінок: «Якби вони розлучились в Україні, їй би казали «Куди ти з причепом трьох чи чотирьох дітей?», «Кому ти будеш потрібна в 58 років?». Усі дружно посміялись, але направду це зовсім не смішно. У нас досі соціальна спроможність жінки багато в чому визначається її соціальним статусом. Нібито, чи чоловік продовжує її хотіти.

Сюди ж можна додати соціальний страх того, що «після народження дитини я перестаю бути сексуально привабливою для чоловіка». Так само гормони впливають на жінку: вона відчуває зниження лібідо, вона бачить чоловіка, який радіє появі дитини. І це сприймається як потенційна загроза власній соціальній спроможності: «Якщо я зараз не матиму форму як до вагітності, то не буде в мене «справжнього жіночого щастя» (що б це не означало)».

Наше тіло дається нам тільки раз в житті. Воно змінюється постійно: в контексті пологів, інших процесів. Наше тіло — це те, що завжди з нами. Ми можемо щось пропустити повз нашу свідомість, бо ми, наприклад, спали. Але наше тіло все одно відчує на собі той вплив. Наприклад, забули закрити хвіртку — нас продуло. Наше тіло є нашим постійним супутником. Те, наскільки воно буде відповідати вдячністю нам, напряму залежить від того, наскільки ми в контакті з тим, що з нашим тілом відбувається. Ті ж самі розтяжки, здатність переживати певного рівня навантаження, здатність переживати сексуальне збудження — це все змінюється в нашому тілі. І післяпологовий період є критичним не тільки для самої матері дитини, але і для самосприйняття. Це ще й один з найбільш критичних періодів в стосунках між чоловіком і дружиною.

На жаль, гінекологи не позбавлені соціальних стереотипів. Чого тільки варта фраза: «Тобі просто треба народити». Так само те, що стосується зовнішності. Наприклад, специфіка моєї вагітності полягала в тому, що я могла три тижні не набирати вагу зовсім, а потім за пару днів набрати ту норму, яка мала бути. Це не було перевищенням, але кожного разу на цьому плановому огляді я вислуховувала, що багато набрала за цей тиждень. І нібито можна було якимось чином зменшити переживання, бо будь-яку інформацію можна подавати по-різному.

• «Моє тіло — це тільки моя справа». Це та межа, яка має бути до певної міри навіть жорсткою, якщо це не питання здоров’я.

Якщо жінка просто схудла чи набрала вагу, у неї веснянки з’явились, роги виросли, що завгодно, але все нормально зі здоров’ям, вона обстежилась у лікаря, немає жодних нарікань, то всі інші просто йдуть за височенний паркан. Вони, їхні коментарі, аргументи, додаткові визначення, порівняння, компліменти, якщо вони ображають або принижують, повинні отримувати відповідь: «Це не ваша справа». Це повинно бути в жінки на внутрішньому самопочутті.

Кілька порад, які кожна жінка може застосовувати, не звертаючись до психолога. По-перше, зробіть собі фотосесію. Але не чекайте, поки ви схуднете, поки ви будете якась інша. Зробіть її на цьому тижні, в цьому місяці. Купіть для себе нові джинси, які ви потім зможете носити, сукню, яка сподобається саме вам, зробіть свіжу зачіску. Професійний фотограф не знає, якою ви були, він побачить вас такою, якою ви є зараз. Він зробить саме ті фотографії, на яких ви будете справжня – гарна і природна, до того ж у вигідних ракурсах. Направду, фотосесія дозволяє прийняти та усвідомити чимало різних ситуацій.

По-друге, згадаймо фразу: «І це минеться». Усі проблеми, радощі, зміни тіла, сприйняття – усе це тимчасове, усе це минеться. Є періоди, які починаються і закінчуються, вони не тривають вічно. Така позиція корисна не тільки в часи сумнівів, а й взагалі під час будь-яких життєвих ситуацій. Пам’ятаєте героїню «Віднесених вітром»? «Завтра буде новий день», — ось як вона трансформувала це поняття. Кожен має знайти своє розуміння мінливості. Не чекайте від свого тіла різких змін. Все відбувається поступово. Не буває так, що ви підходите до дзеркала, а там – ви в тілі, яке ще не народжувало. І ви скажете: «О, я таку себе люблю!». Так не буває, хоча, можливо, декому і хотілося б.

Найголовніше – не лишайтесь зі своїми сумнівами наодинці, особливо в післяпологовий період. Знайдіть, з ким можете про них поговорити: з лікарем, з подругою, з мамою, з певною спільнотою. Ви повинні отримати підтримку, якої потребуєте, ви повинні відчути себе людиною, яку зрозуміли, прийняли, можливо, певним способом направили. Головне – не лишайтесь наодинці, потроху призвичаюйтесь до нового періоду у вашому житті.

Обговорення теми в ефірі має інформаційно-освітній характер, і не може замінити консультацію у лікаря.

Повністю розмову слухайте у доданому аудіофайлі

Підтримуйте Громадське радіо на Patreon, а також встановлюйте наш додаток:

якщо у вас Android

якщо у вас iOS