facebook
--:--
--:--
Ввімкнути звук
Прямий ефiр
Аудіоновини

В Україні буде зниження рівня ефективності державної влади, — соціолог Олег Демків

Львівський соціолог Олег Демків, кандидат соціологічних наук, доцент кафедри історії Львівського національного університету ім. Франка розповідає про концепт «failed state»

В Україні буде зниження рівня ефективності державної влади, — соціолог Олег Демків
Слухати на подкаст-платформах
Як слухати Громадське радіо
1x
Прослухати
--:--
--:--

Львівський соціолог Олег Демків, кандидат соціологічних наук, доцент кафедри історії та теорії соціології Львівського національного університету імені Івана Франка розповідає про концепт «failed state».

Дослідник описує поняття та розповідає про Failed State Index – методологію формування, лідерів й аутсайдерів рейтингу й позиції України. При мікрофоні Тарас Прокопишин.

«Failedstate» – це термін, який позначає проблеми державного управління, а також один з порівняльних інструментів досліджень ефективності державного управління. Цей інструмент був створений експертною організацією «Фонд за мир», базованою в Сполучених Штатах Америки. Щорічно ця організація публікує рейтинг держав світу у вимірі ефективності державного управління.

Цей рейтинг має назву «Failed stateindex». Він з’ясовує, які держави дають собі раду краще з різноманітними проблемами у світовому масштабі, які гірше, які найкраще і які найгірше.

Буквальний переклад «Failedstate» – це держава, яка була повалена чи впала з якихось внутрішніх проблем. Але коли ми хочемо вже більш змістовно донести зміст цього рейтингу, то тут є трохи розбіжності. Можемо говорити про такі поняття, як «Держава, яка не спрацювала» (держава, яка була створена з певною метою, але не вдалася); «Держава недієздатна» (втратила свою ефективність).

Це є такий момент пошуку адекватної відповіді. Ця різниця в трактуванні чи перекладі – не концептуальна, вона в будь-якому випадку несе правильне навантаження. Всі варіанти перекладів – взаємодоповнюючі.

Щодо «Failedstateindex», то це є комплексний показник, який складається з трьох груп показників: політичних, економічних та соціальних. У межах цих груп є 12 дуже комплексних напрямів, за якими оцінюється ефективність державної політики.

У світовому масштабі «негативними лідерами» є ті країни, де точаться бойові дії, країни, які в минулому зазнали колоніального правління. Впродовж кількох останніх років цей рейтинг очолюють такі країни: Сомалі, Афганістан, Ірак, Руанда, Судан.

Найбільш ефективне державне правління, за цим рейтингом, фіксується у північноєвропейських країнах.

Щодо України, то тут є певна динаміка. Загалом до недавнього часу вона була позитивною, хоча дещо внутрішньо суперечливою. Україна пройшла шлях посилення ефективності державного управління. З 2005 до 2013 року це був позитивний підйом з 39 місця до 117 місця у світовому масштабі.

Зараз, звісно, буде зафіксоване падіння рівня ефективності державної влади. В першу чергу це пов’язано з тим, що держава втратила контроль над частиною території. Одним з рейтингових показників є показник зовнішніх втручань.

В цьому показнику йдеться про залежність від зовнішнього фінансування, про розмір і динаміку зовнішнього боргу, ситуацію в силових структурах, роздробленість політичних еліт. Динаміка за останній час буде негативною. Рейтинг цей факт обов’язково зафіксує. Хоча в інших показниках може бути покращення.

Наприклад, якщо ми зафіксуємо проблемні явища у сфері демографічній, в нас з’являються внутрішні біженці. В той самий час, якщо дивитися на підзвітність Уряду, громадський контроль наддержавними фінансами, боротьбу з корупцією – то тут найменше шансів на покращення показників», розказав «Громадському радіо» Олег Демків – соціолог, кандидат соціологічних наук, доцент кафедри історії і теорії соціології Львівського національного університету імені Івана Франка.

Поділитися

Може бути цікаво

Кому насправді належить влада у Чернігові: інтерв'ю з журналістом

Кому насправді належить влада у Чернігові: інтерв'ю з журналістом

Як одразу два українських культурних феномени здобули визнання від ЮНЕСКО

Як одразу два українських культурних феномени здобули визнання від ЮНЕСКО