Сержантка Національної академії Національної гвардії Христина Бойчук розповіла нам, як воно – бути жінкою у військовій академії, а потім – на службі, і як вона еволюціонувала від дівчинки, що має зберегти жіночність в армії, до жінки, яка має зберегти саму себе.
А гостя студії – виконавча продюсерка фільму «Невидимий батальйон» Оксана Іванців пояснила, що жінкам в армії, насправді, заважають стереотипи, що роками нашаровувалися на суспільство.
Оксана Іванців: Мені здається, що, перш за все, треба почати зі стереотипів. Під час презентації фільму, в інтерв’ю, часто запитують: «А що ж вам, жінка, все ж таки заважає служити нормально в армії?». В основному, заважають стереотипи. Тому що стереотипи – це щось на рівні наших базових налаштувань. Для того, щоб їх змінити, перевірити, чи ці стереотипи підходять тобі особисто, потрібні зусилля. Це от з феномену – «А яка різниця?». От чому ми так тоді обурилися на слова «Яка різниця?». Тому що, зазвичай, коли різниці немає, ми йдемо по стереотипах. А для того, щоб щось змінити, потрібно, щоб ця різниця була, потрібно зрозуміти, чому саме це важливо.
Саме через ці стереотипи жінкам доводиться вибивати визнання. Воно не дається просто, що от ти прийшла до нас, хочеш з нами обороняти країну, і ми будемо вкладатися в тебе, як в спеціаліста. Ні, жінці потрібно зробити якісь наддії, щоб це довести, в той час, коли з чоловіками і з хлопцями це стається за замовчуванням.
Текстову версію програми читайте за посиланням.
Цей матеріал був створений за підтримки Програми MATRA (Посольство Королівства Нідерланди). Погляди та висновки авторів програми можуть не відображати офіційну позицію Уряду Королівства Нідерланди.
Проєкт виходить у партнерстві з Асоціацією жінок-юристок України «ЮрФем».
0