Сексуальне насильство в шлюбі: заява потерпілої вже не обов’язкова

В студії суддя Віра Левко. Слухаємо історію нашої героїні Діани та з’ясовуємо, як українське законодавство здатне захистити потерпілих від сексуального насильства у шлюбі.

Гостi

Віра Левко

Сексуальне насильство в шлюбі: заява потерпілої вже не обов’язкова
https://static.hromadske.radio/2019/11/hr-ya-zahyshayu-19-11-07_levko.mp3
https://static.hromadske.radio/2019/11/hr-ya-zahyshayu-19-11-07_levko.mp3
Сексуальне насильство в шлюбі: заява потерпілої вже не обов’язкова
0:00
/
0:00

Діана: Я уже была взрослой, проживала в гражданском браке. Я работала видеооператором на съемке свадеб с утра до вечера, приезжаю со съемки, уже за полночь, привезла любимому кусочек тортика, упала без сил, легла спать. Просыпаюсь из-за того, что меня, извините, е*ут. Тогда (это было несколько лет назад) это не казалось чем-то изрядно вон выходящим, я не понимала,что это было изнасилование. Когда у нас случился сдвиг парадигмы общественного мнения, когда начали принимать закон о согласии, говорить об этом, дискутировать, насилие в браке и сожительстве вышло из тени, уже тогда стало понятно, что должно быть согласие.  

Віра Левко: Навіть при зміні законодавства, на жаль, зараз судова практика бачить все рівно ті самі кримінальні провадження і заяви про злочин, що були раніше: застосування сили, зґвалтування групою осіб, неповнолітніх або малолітніх. Випадків, коли зґвалтування відбувається в шлюбі немає видимих тілесних ушкоджень — на жаль, я таких кримінальних проваджень в судах не бачила. 

Зі статті 477 КПК забрали можливість потерпілої забирати заяву про злочин. Раніше розслідування починалося тільки за заявою потерпілої. Тепер, якщо цей злочин вчинений в подружжі — заява необов’язкова. Інша особа може повідомити. Крім того, щодо зґвалтування в сім’ї є рішення ЄСПЛ 1995 року в справі С.В. проти Сполученого королівства, відповідно до якого зазначено, що зґвалтування настільки принижує людську гідність, що стосунки гвалтівника і жертви для засудження за цей злочин — не мають значення.

В Стамбульській конвенції чітко вказано, що не можуть бути ні релігійні переконання, ні будь-які традиції, суспільні цінності, ніби притаманні суспільству, виправдовувати насильство над жінками. В нашому суспільстві ми також маємо змінювати себе, свої стереотипи. Це стосується і не тільки подружнього обов’язку, а також як бити дитину — в нас це прийнято і на це ніхто не звертає увагу. Коли ми не будемо толерувати насильство на найменшому рівні, будемо розказувати, який же ж цей шлюб, говорити про це. 

Текстову версію розмови читайте за посиланням.

Цей матеріал був створений за підтримки Програми MATRA (Посольство Королівства Нідерланди). Погляди та висновки авторів програми можуть не відображати офіційну позицію Уряду Королівства Нідерланди.

Проєкт виходить у партнерстві з Асоціацією жінок-юристок України «ЮрФем».